Шлях до власної квартири — через комин

      Iз власного досвіду знаю, що замовити коминяра і допроситися його — справа марудна. Адже, як правило, сажотруси — люди зайняті, робочий день у них розписаний та й затриматися можуть на невизначений термін, а то й зовсім не прийти. Бо ж у древньому Львові, а особливо у центральній його частині, комини такі ж давні, як і будинки. Десь комин забився, десь димар обвалився. Тож затриматися на такій проблемній адресі можуть надовго. Вже не кажу про нарікання з боку сажотрусів на важкі умови праці при зустрічі: горища здебільшого завалені всіляким непотребом, а димовентиляційний канал треба «просвітити» та «продути» по всій його довжині, щоб переконатися у його дієвості та справності. А зарплата, як правило, мізерна, якихось 500 грн.

      Та й не при кожному жекові сажотруси є. Тому й доводиться іноді гречно просити пана майстра завітати у... комин. Звичайно, без відповідної подяки шанованих майстрів, які знають собі ціну, не обійтися. Бо ж все одно доведеться колись знову вдатися до їхніх послуг. Та й без їхнього висновку не поміняєш пічне опалення на модне нині АГВ.

      Словом, iз сажотрусами, які здебільшого передпенсійного віку, у Львові проблема. На більш ніж 7 тисяч будинків із пічним опаленням припадає всього півсотні сажотрусів. А щоб підняти популярність професії коминярів, мерія вирішила запропонувати молодим кадрам за сумлінну працю таке дороге нині й недоступне для багатьох житло. Щоправда, для його отримання у власність спочатку потрібно здобути фах коминяра у єдиному в Львові навчальному комбінаті, а відтак розпочати трудову діяльність у львівському комунальному підприємстві (ЛКП), щоб за рік-два отримати службове житло. І тільки після десятирічної праці коминяр зможе приватизувати службову квартиру.

      Звичайно, шлях до зарібку на власну квартиру через комин тернистий і не зовсім чистий, але ж і львівські будинки з їх євроремонтами з кожним роком змінюються. Можливо, колись коминярі будуть працювати у білих рукавичках і жити в престижних апартаментах. А поки що зроблено перший крок до популяризації професії сажотруса — кілька десятків львів’ян вже подали заяви в управління житлового господарства міськради і висловили бажання здобути новий фах.