Iз «середньофранцузької» на середньоукраїнську

      Три роки відомий український перекладач Анатоль Перепадя, якого вже справедливо вважають живим класиком української школи перекладу, працював над твором: «Третій том на час презентації ще не висох від поліграфічної фарби. Я цілу ніч на ньому сидів: сушив», — жартує пан Анатоль.

      Уже після виходу перших двох томів про український переклад Монтеня пішов розголос як про явище унікальне й не схоже на переклади іншими мовами світу. Автор післямови до видання (її текст чомусь вирішили поставити у другому томі) культуролог Вадим Скуратівський з притаманною йому емоційністю розповів гостям презентації, влаштованої у приміщенні Французького культурного центру:

      — Я радий тому, що з'явилася книга цілком унікальна. Адже Монтень — це один із найбільших геніїв людства всіх часів і народів. Я читав Монтеня в польських і в німецьких перекладах. Я не відразу усвідомив геніальність цього мислителя. І лише згодом збагнув причину свого нерозуміння. Адже Монтеня перекладали мовами кінця XIX—XX століття. На жаль, в Україні XVI століття не знайшлося десь, хоча б на Волині, такого шляхтича, який би сів собі і переклав Монтеня тогочасною українською мовою. І ось на початку XXI століття з'являється нарешті переклад, після якого відразу стає зрозуміло, що українська культура отримала справжній скарб.

      Модераторами презентації були директор Французького культурного центру Матьє Арден та директор Центру європейських гуманітарних досліджень Костянтин Сігов. Але заінтригований розповідями про новий переклад твору свого славетного співвітчизника, на культурницьке чаювання до Центру завітав також Надзвичайний і Повноважний посол Франції в Україні Жан-Поль Везіан. І скидалося на те, що пан посол не пошкодував, бо дізнався про Мішеля Монтеня дещо нове для себе. Те, наприклад, що український перекладач твору побачив славетного мислителя зовсім інакше, ніж його попередники, перекладачі з інших країн та й, власне, самі французькі науковці.

      — До Монтеня багато перекладачів ставилися винятково як до філософа, — каже Анатоль Перепадя. — А я побачив насамперед доброго письменника, навіть сюрреаліста і неабиякого метафориста. Крім того, Монтень як на мене — просто блискучий стиліст.

      Фахівці, зокрема згаданий вище Вадим Скуратівський, вважають, що Анатолеві Перепаді вдалося знайти і майстерно використати достоту безмежні мовні ресурси; не лише звести разом, а й гармонійно поєднати мову давньоукраїнську (сам Перепадя наполягає на визначенні «середньоукраїнська») і сучасну. Це тим складніше, що у «Пробах» Мішеля Монтеня поєднані і переплетені різні жанри: від філософії — до побутового наративу та поезії у прозі. Зрештою, французькою «Проби» звучить як «есей». Себто Монтеня слід уважати засновником такого популярного серед інтелектуалів жанру, як есеїстика.

      Анатоль Перепадя:

      — Уперше я познайомився з Монтенем у перекладі пітерських науковців, які дуже багато подописували за автора, щоб якось зв'язати докупи його думки, вважаючи чомусь, що читач не зрозуміє тексту. Тому російський, з дозволу сказати, переклад вийшов утричі довший за оригінал. Свої твори Мішель Монтень писав не давньофранцузькою, а, сказати б, «середньофранцузькою» мовою. І якщо у Франції існують модерні переклади з давньофранцузької, того ж таки Рабле, то «середньофранцузьку» мову Монтеня досі не адаптували до сучасної. Я теж вирішив не адаптовувати «Проби» сучасною українською, а переклав її тією ж таки «середньоукраїнською», подавши розлогий глосарій. Навіть посол Франції в Україні сказав, що заздрить українцям, бо вони мають такий от адекватний до оригіналу переклад.

      Твір «Проби» Мішель Монтень (1533—1592) оприлюднив у сорок сім років. І можна припустити, що процес написання цього твору допомагав авторові вижити у страшну епоху «Варфоломіївської ночі» та епідемії чуми. Недаремно Монтеня зараховують до послідовників стоїцизму і скептицизму, а головним героєм його славетного твору прийнято вважати вільну людську думку.

ДОВІДКА «УМ»

      Твір Мішеля Монтеня «Проби» у трьох томах видавництво «Дух і Літера» видало в рамках програми сприяння видавничій справі «Сковорода». Засновником програми 2001 року стало посольство Франції в Україні спільно з міністерством закордонних справ Франції. Проект має на меті надання підтримки українським видавництвам, які бажають перекладати та видавати твори сучасних французьких авторів (література, гуманітарні та суспільні науки, право, економіка, управління тощо). До розгляду приймаються лише проекти перекладу українською мовою. В рамках програми вже видано кілька десятків книжок у різних українських видавництвах, зокрема таких авторів, як Шарль Бодлер, Поль Валері, Борис Віан, Альбер Камю, Жан Жене, Франсуа Моріак, Франсуа Рабле, Жан-Поль Сартр, Поль Рікер та багато інших.