Гра в цифри

13.02.2007
Гра в цифри

Соцiальнi гарантiї, кажете? (Фото Укрінформ.)

Кабмін сподівається на низьку інфляцію, експерти — ні

      Уряд Віктора Януковича днями підбивав підсумки своєї піврічної роботи в соціальній сфері. Виходило оптимістично — цифри «красиві», вражаючі, статистика — обнадійлива. По-перше, прем'єр-міністр пообіцяв, що в жодному разі в цьому році соціальні програми не будуть зменшені чи «згорнені». Навпаки, основний пріоритет уряду в цій сфері — стратегія подолання бідності. «Але спочатку повинна йти економіка, її розвиток, а потім уже, на цій основі, — вирішення соціальних проблем», — зазначає Віктор Янукович.

      Прем'єр загалом задоволений роботою Міністерства праці та соціальної політики в 2006 році: адже рівень життя населення, за його даними, підвищився (зокрема, доходи громадян зросли на 28,2 відсотка), заборгованість із зарплат безпрецедентно знизилася, безробіття практично подолано. І плани на 2007 рік дуже оптимістичні. Словом, усе буде гаразд, от тільки б інфляція, за словами Віктора Януковича, не перевищувала 7—7,5 відсотка — уряд на це дуже сподівається. Економічні ж експерти вперто передбачають 11-12 відсоткiв. Світовий банк, наприклад, за даними УНІАНу, прогнозує зростання інфляції в Україні на 11 відсотків, а Міжнародний валютний фонд віщує 12,9—13,6 відсотка. Що з урахуванням темпів підвищення мінімальної зарплати й посилення податкового тиску на фонд оплати праці в Україні — шалено багато.

В Україні працевлаштовано кожного четвертого безробітного

      Нині картина й справді «соціально сприятлива»: за останні сім років динаміка реальних доходів населення в середньому вдвічі перевищувала динаміку зростання ВВП. За статистикою, середньомісячна заробітна плата за 2006 рік зросла на 29,2 відсотка і становила 1041 гривню. Однак, за даними Мінпраці, у Тернопільській, Хмельницькій, Чернігівській, Житомирській, Волинській областях цей рівень оплати праці майже на третину нижче середнього показника по Україні. Проблем вистачає — це визнає і Прем'єр: «Сьогодні страхові внески, які були б достатні для виплати пенсій по старості, сплачує лише половина економічно активного населення. Тривалий час майже 23 відсотки працівників одержує заробітну плату на рівні мінімальної. Пенсійні внески з цих працівників беруться втричі менші за розмір пенсій, які вони мають одержувати. Різниця сьогодні дотується з державного бюджету. Це великі кошти. Так довго тривати не може. Це шлях у нікуди».

      Політика зайнятості теж дає свої результати: рівень безробіття в Україні є нижчим, ніж у багатьох економічно розвинених країнах світу — тій же Німеччині чи Іспанії. Створено більше мільйона робочих місць, однак при цьому працевлаштований лише кожен четвертий охочий трудитися —тішитися поки що нічому.

      Нинішній рівень заборгованості із зарплати, за словами міністра праці та соціальної політики Михайла Папієва, є найнижчим показником за час здійснення державного статистичного спостереження цього явища. Водночас станом на 1 січня 2007 року заборгованість становила понад 806 мільйонів гривень, що теж немало.

Інвалідам від трудового каліцтва обіцяють машини

      У 2007 році Мінпраці обіцяє тричі підвищувати мінімальну пенсію, ще двічі — мінімальну заробітну плату, забезпечити виплату пенсії на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних інвалідів із числа військовослужбовців, у 4 рази збільшити підвищення до пенсій учасникам війни. Запевняють, що подбають про інвалідів і забезпечать усіх протезами, засобами пересування. За словами міністра, цього року розпочато забезпечення інвалідів від трудового каліцтва автотранспортом. І, мовляв, упродовж нинішнього року буде видано автомобілі половині черговиків, а через 2 роки ця черга взагалі зникне. Мінпраці розробило план заходів щодо забезпечення соціального захисту бездомних громадян на 2007 рік, обіцяє подбати про реабілітацію та трудову зайнятість інвалідів. Переконатися в ефективності цих задумів і обіцянок ми всі зможемо незабаром.

«Українці можуть «ногами» проголосувати проти такої соціальної політики»

      Тим часом не всі фахівці поділяють оптимізм урядовців. А опозиція, як завжди, не жаліє «епітетів». «Такому «проффесійному» уряду, як цей, якраз під силу понижувати соціальні стандарти, а потім ніби успішно їх виконувати, — зазначає член Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці Володимир В'язівський, — експерти прогнозують інфляцію на рівні 12 відсотків. А значить, усі ці соціальні стандарти, про які говорить уряд Януковича, знівелюються. Однозначно українці в цьому році будуть жити бідніше, ніж це було до цього». А найбільшим «соціальним» провалом нинішнього уряду пан Володимир називає те, що «ріст мінімальної зарплати значним темпом буде відставати від прожиткового мінімуму». «На кінець року ми тільки вийдемо на 80 відсотків у різниці між мінімальною заробітною платою і прожитковим рівнем. Тоді як на грудень він уже становив 82 відсотки, — зазначає народний депутат . — Усе це однозначно говорить саме за себе. Всі уряди без винятку, навіть перший уряд Януковича, соціальні стандарти підвищували, і скорочувалася дистанція між прожитковим мінімумом і заробітною платою. Уперше в історії України узята «планка» упродовж усього року буде падати».   

      Інший народний депутат — Микола Кульчинський, представник Комітету в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, теж не вважає соціальну політику нинішнього Кабміну вдалою. «Уряд устами своїх діячів засвідчив, що його філософія — підтримати великих підприємців і великий бізнес. Це вони називають «стратегією розвитку». Але рівень життя переважної більшості українців є дуже низьким. І через це соціальну складову в політиці будь-якого уряду, яку б партію він не представляв, просто аморально не враховувати», — зазначає народний депутат. Пан Микола наголошує, що попри красиві звіти уряду, у державі дуже гостро стоїть проблема з тими ж інвалідами, ветеранами. І особливих зрушень за час роботи нової команди Микола Кульчинський не бачить: бо, мовляв, у нинішніх урядовців методи роботи «у значній мірі радянські». «Історія з наказом Кабміну про порядок надання засобів індивідуальної реабілітації для інвалідів. Суть така: аби отримати протез, слуховий апарат, інваліду потрібно було по новій збирати довідки (сім довідок!), проходити ЛФК, обстеження, експертизи. Наче інвалід 1-ї чи 2-ї групи вже стане здоровий! Звідси десятки тисяч листів обурених людей до народних депутатів, в органи управління соцзахисту. Це ж говорить про те, що не думає уряд, як полегшити життя людей. Але внаслідок цих звернень з'явився лист Дмитра Табачника, у якому йдеться: збір цих довідок стосується лише людей, які оформляють інвалідність з 1 січня 2007 року. Бачте, громадянське суспільство таки діє: ми змусили уряд піти на поступки».

      Григорій Осовий, заступник голови Федерації профспілок України, у свою чергу, звертає увагу державних керманичів на дедалі гострішу проблему оплати праці. Україна наблизилася впритул до вступу до СОТ, а це, безумовно, ще більше сприятиме відкритості ринків праці. Наша держава зобов'язана зберегти свій трудовий потенціал. «Ми бачимо, яку активну політику із залучення трудових ресурсів здійснюють Росія, країни Європейського Союзу, — каже пан Григорій. — Тому слід серйозно переглядати рівень заробітної плати в Україні, змінювати структуру затрат виробництва на користь затрат на робочу силу, на підвищення кваліфікації, покращення умов праці». «Символічне» підвищення мінімальних зарплат у 2007-му Григорій Осовий називає «косметикою». «Якщо ми дійсно хочемо модернізувати економіку й трудоресурси, зробити конкурентоспроможною нашу державу в умовах відкритості ринків, вступу України до СОТ, то косметичними ремонтами не обійтися. — певен заступник голови ФПУ. — Тут потрібні серйозні структурні зміни у визначеннi ціни робочої сили, реального відновлення трудового потенціалу. Якщо цього не відбудеться, то українські громадяни «ногами» проголосують проти такої соціальної політики, виїжджаючи на заробітки в інші країни. Уже сьогодні ми маємо приклади, коли бізнесмени звертаються до державних центрів зайнятості, служб iз проханням знайти кваліфікованих працівників — адже всі виїхали! А на ринку праці залишається все більше некваліфікованої робочої сили».