Проблеми зі здоров'ям у наших малюків починаються ще в пологовому будинку. Через понижену температуру в палатах і протяги в коридорах тисячі українських немовлят ще з пелюшок отримують «набори» хронічних захворювань та серйозні проблеми з імунітетом. Лікарі стверджують, що несуттєве, на перший погляд, зниження температури тіла немовляти може призвести до страшних наслідків. А дорослі цього часто не розуміють...
Як розповів «УМ» завідуючий акушерським відділенням Львівської обласної клінічної лікарні Володимир Солощенко, від того, чи прогріється повітря в пологовому залі та палаті до 25—27 градусів тепла, багато залежить. У ранній післяпологовий період, тобто щонайменше протягом семи діб від народження малюка, ця температура мусить бути сталою. І в жодному разі не «сповзати» нижче від позначки +25.
«Щоб ви зрозуміли, для новонародженої дитинки полежати в кімнаті з температурою 200 — це те саме, що дорослій людині вийти голою на п'ятиградусний мороз, — стверджує Володимир Солощенко. — У немовлят, на відміну від дорослих, не відрегульовано термообмін, тож діти надто чутливі до коливань температури. Малюки відразу відповідають на холод затримкою дихання та поганим харчуванням. Через збільшення споживання кисню в організмі виникає його недостатність. Через те, що мозок, печінка, серце й інші органи такої дитини недоотримують кисню й поживних речовин, виникають проблеми iз системами росту. Згодом це виливається у хронічні захворювання, які залишаються з малям на все життя».
Відразу після народження дитина потрапляє в середовище, температура якого набагато нижча тієї, що була в утробі матері. Організм малюка може переохолодитися, а температура його тіла різко понизитись, що може привести до порушення здоров'я дитини. Як наголошує Володимир Солощенко, температура тіла дитини — дуже важливий показник її самопочуття, особливо у перший тиждень життя. Причому батьки мусять знати, що «дитяча» норма істотно відрізняється від «дорослої». Це для нас із вами природно мати температуру тіла +36,6 градуса за Цельсієм, а для немовлят, за словами акушерів-гінекологів, нижня межа норми становить 36,8. Верхня ж межа норми для зовсім маленьких дітей пролягає на позначці +37,5. Гаряче тіло в цьому випадку не є ознакою хвороби, а зниження температури, навпаки, є серйозним приводом для занепокоєння. Якщо грудничка, покинутого горе-матусею просто неба десь під парканом, привезуть до лікарні з температурою тіла +36, дитя матиме всі шанси вижити, але при цьому буде повільно рости й погано набирати вагу. Якщо з температурою +35, то найда все життя потерпатиме від шаленої патології, а от якщо тіло дитини охолодиться до +34,6 градуса, шансів на порятунок лишиться дуже мало...
Для того, аби не наразити дитину на небезпеку переохолодження, лікарі та батьки мусять слідкувати за дотриманням так званого теплового ланцюжка — збереження оптимальної температури для новонародженого. Термін «тепловий ланцюжок» з'явився в лексиконі українських акушерів порівняно недавно, але на інтуїтивному рівні зберегти її намагалися з давніх часів. Про це свідчать традиції народжувати в лазні, приймати теплі ванни й трав'яні компреси перед пологами, а також нерозривний фізичний контакт матері й дитини після народження. По своїй суті «тепловий ланцюжок» — це послідовність дій протягом пологів і в перші дні після народження для зменшення втрат тепла у всіх немовлят незалежно від місця народження: у пологовому будинку або вдома. Невиконання хоча б однієї із цих дій розриває «тепловий ланцюжок» і загрожує здоров'ю дитини.
Для того щоб підтримати «тепловий ланцюжок», за словами Володимира Солощенка, потрібно не так уже й багато. Всього лише підготувати тепле пологове приміщення, негайно обсушити немовля, надягти на нього шапочку (тому що з поверхні голови втрачається найбільше тепла) та шкарпетки. Необхідно відкласти купання й зважування, якнайшвидше передати дитину матері для контакту «шкіра до шкіри» й максимально продовжити її перебування з матір'ю. Ще одне правило — це не сповивати дитину туго, тому що, рухаючись, дитина зігрівається. Важливо також, щоб усі маніпуляції з дитиною проводили тільки на столі, що обігрівається, щоб транспортування матері й дитини в палату проводилося у теплих умовах тощо.
На жаль, хоча правила й прості, але виконати їх в умовах пологових будинків не так легко. У більшості пологових будинків і досі старі дерев'яні вікна, подекуди проблеми з опаленням. А як зберегти тепло в морози, коли з усіх шпарин дме? Державних грошей на ремонт не вистачає, тож медики сподіваються на допомогу спонсорів. Так, зараз триває благодійна програма ТМ Pampers «Зігріймо зиму теплом сердець», під час якої у пологових будинках дерев'яні вікна замінюються на металопластикові. Акція почалася ще минулого року — з пологових будинків Львівської області. З 2007 року така благодійна кампанія проходить і в інших областях України.
«Наш пологовий будинок розташований у старому, ще австрійському, корпусі, — бідкається пан Солощенко. — Одне наше вікно — як два радянські, і тепло через кожне йшло надвір. Донедавна ми виходили зі скрути самі: затуляли шпарини у вікнах підручними матеріалами, користувалися обігрівачами, радили породіллям тепліше одягатися... Тепер же, після заміни вікон, нам набагато легше зберігати тепло в лікарні й догладяти за малюками».
ЦИФРА
За оцінками Європейського регіонального бюро ВООЗ, тільки грудне вигодовування може знизити дитячу смертність на 10 відсотків. У комбінації з дотриманням інших правил, таких як «тепловий ланцюжок», цей показник може понизитися на 20 відсотків.
ДО РЕЧІ
В Україні тільки 25 відсотків дітей народжуються в лікарнях, які мають статус «лікарні, доброзичливої до дитини». Для того щоб отримати цей статус, лікарні мають дотримуватися таких вимог:
* ранній необмежений контакт дитини з матір'ю з моменту народження, у тому числі контакт «шкіра до шкіри», «очі в очі»;
* початок грудного вигодовування не пізніше 30—60 хвилин після пологів;
* відкладання в часі рутинних втручань у спостереженні за дитиною (зважування, антропометрія, профілактика офтальмії, купання);
* винятково грудне вигодовування (за винятком протипоказань);
* постійне перебування дитини з матір'ю;
* залучення членів родини до догляду за немовлям;
* обмежений контакт з медичним персоналом і необгрунтованими медичними втручаннями й процедурами;
* рання виписка додому (четверта доба життя);