Ініціаторами висунення став Комітет підприємців Львівщини (саме він наприкінці минулого року організував аншлаговий виступ «Кому вниз» у Львівській опері). Працівники Державного музею літератури вирішили підтримати цю ініціативу. Власне в приміщенні музею й відбувалася скромна й не афішована широко зустріч учасників гурту з журналістами. Прийшов і один із членів Шевченківського комітету, відомий поет Василь Герасим'юк. Щоправда, компетенція пана Василя більше поширюється на номінантів у царині літератури, тому й слова під час зустрічі він не брав. Тим більше що на адресу комітету лунало багато доволі різких висловлювань.
Досі нікому чомусь не спадало на думку, що вплив рок-музики на суспільство аж ніяк не поступається тому ж таки оперному мистецтву. Інша річ, що на превеликий жаль, головній премії країни, а точніше членам її комітету, часто досить справедливо закидають тенденційність у «роздачі слонів». Ніхто не заперечує той факт, що серед лауреатів «шевченківки» багато достойних митців. Але багато й таких, хто роками стоїть «у черзі» не так через особистий внесок у духовний розвиток України, як через кумівські стосунки з комітетниками. Не таємниця, що з вуст деяких членів Шевченківського комітету часто можна почути фразу на кшталт: «Пробач, старий, цього року не вийшло. Почекай іще трохи». Тому висунення «Кому вниз» стало хоч і приємним, але шоком для громадськості. Навряд чи така ідея спала б на думку організаціям, які більш наближені до культурницьких кулуарів.
Член Комітету підприємців Львівщини Ігор Голик:
— Ідея висунути «Кому вниз» на здобуття премії висіла в повітрі вже багато років. Їхня творчість завжди перебувала в орбіті української держави. Я за освітою економіст і математик, тому мені далекі мотивації, якими керуються члени Шевченківського комітету, визначаючи лауреатів премії. Але більш національного, більш якісного і патріотичного рок-гурту годі й уявити. Взяти хоча б їхню пісню «Суботів» на слова Тараса Шевченка. Вже 19 років поспіль щоразу, коли її слухаєш, мурашки біжать по спині. Завдяки лише цій пісні десятки тисяч молодих людей повернулися обличчям до України. Крім того, я чомусь маю тверде переконання, що й сам Тарас Григорович утішився б, якби премію його імені дали цим хлопцям. Зрештою Шевченківська премія нині дещо маргіналізувалась. Якби «Кому вниз» перемогли, це підняло б її престиж і авторитет.
Приємно, що під час зустрічі музиканти залишалися такими ж, як і на концертах: іронічними, відвертими, критичними і щирими. Не було й натяку на загравання з публікою. Запрошений сказати слово про гурт критик Михайло Бриних, замість того, щоб заочно «підмазувати» членів Шевченківського комітету, наговорив багато гострих слів на їхню адресу. Самих же музикантів журналіст теж «підколював» темою взаємин митця і влади, а також тим, що в разі отримання премії «Кому вниз» можна буде записувати з бунтівників у попсовики.
— А ви запитайте прямо, чи потрібна взагалі ця премія, — звертається лідер гурту Андрій Середа.
— Потрібна, — лунає із зали.
— Правильно. Он Андрухович свого часу відмовився від неї і каже, що вона не потрібна. А хай спробує сказати це в Німеччині, премії якої він отримує із задоволенням. Хай візьме і скаже німцям, мовляв, на біса вам здалися ваші державні премії?!
До двох своїх зламаних пальців (причину травми Середа тримає в таємниці) додався якийсь, як пожартував Андрій, «кацапський вірус», підхоплений після виступу в Крутах, присвяченого пам'яті героїв. Тому заспівати для присутніх він не зміг, боліло горло. Сергій Степаненко «крутив» аудіо- і відеозаписи з творами гурту, що неймовірно смішило Середу: «Дивіться на нас і слухайте «фанеру».
Гурт «Кому вниз» — довгожителі українського року. Крім того, їхній склад за 19 років не змінився. За кількістю концертів і виданих альбомів хлопці не женуться, живуть і працюють якісно і творчо. Андрій Середа каже, що найкращими його вчителями є глядачі, до думки яких він уважно дослухається, а з багатьма своїми фанатами (до речі, дуже не любить цього слова) він дружить. «Кому вниз» справедливо називають нонконформістами. «Наша країна перебуває зараз у стані некрофілії, який хочеться зруйнувати», — каже Середа і додає: «Я хотів би, щоб Шевченко втратив свою актуальність. Але сучасна Україна досі залишається в стані актуальності Шевченкових творів».