Похід на «Ведмедів»

      Берлінський кінофестиваль відкривається, нагадаю, фільмом «Життя в рожевому» француза Олів'є Даа — про легендарну співачку Едіт Піаф (її роль виконала Маріон Котійяр). Ну, а з п'ятниці Берлінале «покотиться» у звичному режимі — велика конкурсна програма повнометражних ігрових стрічок (журі очолює американський сценарист та режисер Пол Шредер), конкурс короткометражного кіно, «Панорама» та «Форум», які так само є частиною офіційної програми і включають роботи переважно пошукового, а то й експериментального (передусім це стосується «Форуму») спрямування. Важливим сегментом фестивалю є програма фільмів для дітей та юнацтва «Генерація». Зазвичай осібно і широко представлене сучасне німецьке кіно. І — Кампус талантів, Berlinale Talent Campus, такий собі семінар для обдарованої молоді з усіх куточків світу, де проводяться майстер-класи, перегляди у поєднанні з практичною роботою. За інформацією сайту kinokolo.ua, цього року учасниками Кампусу талантів від України стануть сценаристи і режисери Віталій Корчев із Житомира і Володимир Куковякін з Ялти.

      Окрім того, на фестивалі функціонує величезний кіноринок, офіційна назва якого — European Film Market. Акцент на європейськості не є випадковим — Старий світ уже давно стурбований домінацією американського і вибудовує стратегії подолання такого стану речей.

      А ще — журналістський корпус. Приблизно 3 800 журналістів із 80 країн світу — нічогенько, правда? І як вони ото всі розміщуються, запитаєте ви? Ну так щоденні пресові покази відбуваються у солідному за розмірами Berlinale Palast, глядацький зал якого складають кілька поверхів. Дивитися зручно навіть із верхотури, куди тебе й заганяють, коли запізнишся бодай на хвилину, а чи нижні поверхи уже забито по зав'язку.

      До речі, у німців із дисципліною традиційно усе гаразд — сеанси починаються вчасно, усе і всі на місці. По закінченні показу належить бігти у прес-центр, аби зустрітися з творцями стрічки. У програмі чимало режисерських та акторських зірок. Роберт де Ніро не тільки поставив «Доброго пастиря», а й зіграв у ньому, разом із Метом Деймоном та Анжеліною Джолі. Це історія випускника Йєльського університету, який у часи Другої світової був завербований американською розвідкою. Стівен Содерберг до участі у «Доброму німцеві» залучив суперзіркового Джорджа Клуні, який зіграв роль журналіста, втягнутого в інтриги повоєнного Берліна. Клінт Іствуд із тих стариганів, чий дух перемагає плоть і вічно «рве до бою». Битву за острів Іво Джіма він уже зафільмував у «Прапорах наших батьків». Берлінальські «Листи з Іво Джіми» презентують японський погляд на події і, за повідомленнями, навіть озвучені японською. Що, погодьтесь, приємно і політкоректно.

      Ще один зірковий актор Джозеф Файнс зіграв роль тюремного охоронця чорношкірого борця і революціонера Нельсона Мандели (нагадаю, лідер національного опору в Південно-Африканській Республіці, потому її перший президент, представник корінного народу) у фільмі «Прощай, Бафано» Білле Аугуста. Варто очікувати — охоронець перекується під образом магічного Мандели... Французькі зірки Мішель Пікколі, Жерар Депардьє (вкупі з діточками Гійомом і Жюлі) прикрасять фільми Жака Ріветта («Не торкайся сокири») та Андре Тешіне («Свідки»).

      Поки відомий тилькi володар почесного «Золотого ведмедя» за визначний внесок у світове кіно. Це американський режисер Артур Пенн, який народився 27 вересня 1922 року в Філадельфії в єврейській сім'ї вихідців з Росії. Він відомий передусім фільмами другої половини 60-х років, коли склався так званий Новий Голлівуд — напрям, представникам якого вдалося поєднати соціальний критицизм, відтворення романтичного бунтарства, що характеризувало тогочасну молодь, і традиції класичного голлівудського кіно. Картини «Погоня» (1966), «Бонні і Клайд» (1967), «Ресторан Аліси» (1970) є на сьогодні безумовною класикою.

      Отже, похід на «ведмедів», золотого й срібних, починається. Трофеї вручать на урочистому закритті Берлінале 17 лютого.