У другій декаді січня в курортному Бердянську набрало чинності рішення міськвиконкому № 660 від 14 грудня 2006 року, і гаманці його мешканців почали помітно «худнути». Ідеться ж про вартість однієї з основних комунальних послуг — води і водовідведення. Чиновники мерії вирішили, що досі діючий тариф (5 гривень 37 копійок за куб води) — ледь не благочинна акція КП «Бердянський міськводоканал», отже, надалі споживач має платити по 6 грн. 38 копійок! Якщо ж у квартирі водомір не встановлено, то сім'ї, приміром, із трьох осіб доведеться щомісяця витягати з гаманця (на користь комунального підприємства) аж 112 грн. 74 коп., за наявності газової колонки — ще більше (124 грн. 59 коп.). Дивно, що за такого тарифного «апетиту» Бердянськ уже заборгував близько чотирьох мільйонів гривень Запорізькому КП «Облводоканал»! Його керівник Микола Нікулін днями приїздив на курорт вибивати борги. Добився лише реструктуризації: поточного року міськводоканал, окрім поточних платежів, сплатить ще 700 тисяч гривень.

Одвічний супутник вуглевидобутку — газ метан — на жаль, не раз і не два демонстрував свій підступний характер, стаючи причиною численних нещасних випадків серед гірників. Тож намагання позбутися небезпечного сусідства, бодай для безпеки шахтарів, є цілком зрозумілими. На деяких вугільних підприємствах пішли далі і навчилися приборкувати метан настільки, що він із недруга поступово перетворився на помічника. Прикладом такого підходу є досвід донецької шахти імені Засядька, де реалізовується проект дегазації вугільних пластів. До подібної практики також вдаються і на одній iз шахт Луганщини. А нещодавно було затверджено проект нової дегазаційної системи для «Комсомольця Донбасу» в Шахтарську. У планах — ще один такий проект на одній із шахт «Павлоградвугілля».