Столиця вказує напрямок

      У  червні 2004-го в Запоріжжі на конгресі Федерації волейболу України, який за стилістикою нагадував партійні з'їзди, Миколу Сидоренка поміняли на Володимира Туровського. Проте ситуація і сьогодні виглядає безпорадною. Пан Туровський — багаторічний функціонер у волейболі — нічого не зміг докорінно змінити вже на посаді президента ФВУ. Як існували у 2004-му проблеми з переходом гравців із команди в команду, питання щодо «чистоти» гри, так вони й залишилися. Офіційну звітність сучасного українського волейболу час від часу покращують юніорські збірні, але ж ці молоді гравці не мають перспектив у національному чемпіонаті...

      Не бачать світлої перспективи й у регіонах, адже клуби живуть не за програмою розвитку на кілька років, а постійно вирішують тимчасові завдання, залежно від поточного фінансового становища.

      На цьому тлі неординарними виглядають кроки, які останнім часом робить київська федерація волейболу. Візиткою її успішної роботи слід вважати відродження відомої чоловічої команди — київського «Локомотива».

Від радянських досягнень —до незалежного краху

      У 1960—70-х роках у столиці було півтисячі волейбольних майданчиків, а на першостi міста виступало півтори сотні команд. Кияни були законодавцями волейбольних мод, тому завжди мали значне представництво у збірних СРСР. Варто нагадати, що «золото» Олімпіади-68 здобула чудова українська «сімка»: кияни Борис Терещук та Володимир Іванов, харків'яни Юрій Поярков і Василь Матушевас, одесити Євген Лапинський та Віктор Михальчук, луганчанин Володимир Беляєв. Тепер у їхніх регіонах цей вид спорту ледь животіє. Попри те, що, за світовою статистикою, волейбол посідає перше місце за кількістю людей, які ним регулярно займаються, у нас масовість цього виду спорту катастрофічно падала.

      Основні проблеми з волейболом у Києві почалися десять років тому. Тоді відома кузня волейбольних кадрів — стадіон «Локомотив» — перетворився на руїни. Зі згоди керівників різного рангу окремі ділки прагнули перепрофілювати арену у фітнес-центр. Розпочали з того, що вигнали 600 дітей, позбавили роботи 80 тренерів дитячо-юнацької спортивної школи «Локомотив», а територію буквально переорали. Нищилося коріння легендарного клубу, адже без підготовки зміни, без масового «базису» шансів на відродження сильної київської чоловічої команди майже не лишалося.

Відродження столичного волейболу

      «Зараз у Києві волейболом займається лише тисяча дітей, дорослих — дещо більше, але вони це роблять нерегулярно, — розповідає виконавчий директор КФВ Олег Баркар. — Звичайно, недостатнє фінансування гальмувало розвиток волейболу, але вихід можна знайти у будь-якій ситуації. Тим більше, що цей вид спорту у багатьох країнах світу став видовищем, яке приваблює спонсорів і телебачення. У нас же шанувальники популярної гри навіть не знали, де й які заходи відбуватимуться з нагоди 80-річного ювілею українського волейболу...»

      Ініціатори відродження столичного волейболу перемогли на позачерговій конференції КФВ у червні 2005-го. І результати не забарилися. Об'єднавши зусилля не байдужих до волейболу людей, київська федерація перебудувала підхід до волейбольного життя. Насамперед, узялися за популяризацію волейболу як масового й доступного виду спорту, провівши кілька яскравих акцій у центрі столиці та нагадавши людям, що таке волейбол на відкритих майданчиках.

      Президент КФВ Олег Пономаренко акцентує увагу на успішному проведенні минулого року масових і дитячих турнірів: «Ми відродили зацікавленість у юнацтва до міських турнірів — відбулася першість міста серед юнаків та дівчат від 1989 до 1993 років народження. Крім того, Київ приймав всеукраїнський дитячий фестиваль волейболу. Улітку провели волейбольний уїк-енд на Кубок КФВ. Багатьом, думаю, запам'ятався і фестиваль волейболу на Майдані, присвячений Дню фізкультури і спорту. Загалом, ми намагаємося відроджувати традицію проведення волейбольних турнірів у дні загальнонаціональних свят. Завершувався минулий рік міським турніром серед студентів (а саме в цьому середовищі колись зростали майбутні зірки волейболу)».

Професіональна команда як вершина

      Найголовнішим питанням для киян було відродження чоловічої команди «Локомотив», котру, як і дитячу спеціалізовану спортшколу, у 2004 році було розформовано. Оновлена федерація оголосила набір у команду майстрів міста, і в серпні 2005-го відбулося перше тренування. Вдалося повернути багатьох київських гравців та тренерів. Утім деякий час довелося грати... без назви. Лідером вищої ліги України стала така собі «Команда міста Києва». Але з часом, коли колектив показав свою силу, йому знову дали назву «Локомотив», під якою столичний клуб повернувся у чоловічу суперлігу після дев'ятирічної перерви.

      Наставник «залізничників» Павло Воронков у майбутнє дивився з оптимізмом. Утім доукомплектуватися своєчасно не вдалося, і молодому фахівцю, який співпрацював з легендарним тренером Леонідом Ліхном та очолював молодіжну збірну країни, не вистачило досвіду, щоб зі старту втрутитися в боротьбу за нагороди. Після серії поразок на чолі «Локомотива» став один із найтитулованіших гравців країни — 36-річний Ігор Попов, який має у своїй колекції нагороди чемпіонатів Греції та Австрії, а з 1994-го року виступав у італійських клубах.

      Новий керманич досить швидко здобув перші нагороди для відродженого «Локомотива». У фінальному турнірі Кубка України, що в грудні відбувся у Харкові, кияни вибороли «бронзу». Прислужився в цьому й сильний румунський легіонер «Локо» Валентин Переу. При цьому максималіст Попов розраховував на вихід до фіналу.

      «Щоб навчитися вгамовувати стартове хвилювання, потрібен досвід, який ми лише здобуваємо, — каже Ігор Попов. — Найголовніше — що тільки-но повернувшись у суперлігу, ми вже маємо нагороди, які здобули завдяки силi волі і характеру гравців. Після новорічних свят провели плідні збори й тепер спробуємо надолужити згаяне в суперлізі. Потрапити до четвірки кращих iз таким відставанням важко, але ми завжди будемо ставити перед собою максимальні завдання».

ТАБЛО

      Українська чоловіча суперліга. 10-й тур. «Азот» — «Азовсталь» — 3:1, 3:0; «Юр. академія» — «Локомотив» (Х) — 1:3, 0:3; «Локомотив» (К) — «Кримсода» — 3:2, 3:0; «Факел» — «Локомотив» (Дн) — 2:3, 1:3.

      Турнірне становище: «Локомотив» (Х) — 38, «Азот» — 36, «Азовсталь» — 33, «Локомотив» (Дн) — 30, «Кримсода» — 29, «Локомотив» (К) — 27, «Факел» — 24, «Юр. академія» — 23.

Жіноча суперліга. Перенесені матчі 8-го туру: «Орбіта» — «Сіверськодончанка» — 3:1, 1:3.

      Турнірне становище після 10 турів: «Круг» — 37, «Орбіта», «Галичанка» — 33, «Сіверськодончанка» — 32, «Джинестра», «Керкінітіда» — 30, «Рось» — 23, «Іскра» — 22.