Освітній феодалізм

      Здавалося б — що взяти з освіти, яка є дотаційною і повністю лягає на бюджет держави? Тихою сапою «рівняєш» фінансові струмочки, що розтікаються з освітньої статті головного фінансового документа та збираєш данину з підпорядкованих структур. Та це якщо не володіти  «антикризовим» масштабом мислення. Якщо з масштабом усе гаразд — слід невпинно розширяти територію «стрижки купонів». Приміром, усі ВНЗ взяти під монопольний контроль Міністерства освіти. Про такі плани освітнього відомства в рамках стратегії реформи галузі розповів Станіслав Ніколаєнко на прес-конференції 25 січня.  Новація стосується не всіх державних ВНЗ (частина з них і так контролюється міністерством), а тих, які нині відносяться до інших галузей — Міністерства транспорту, МВС, Міноборони та ін.

      Втім ці плани Ніколаєнка  вже є юридичною реальністю. Напередодні Нового року «антикризовики»  внесли відповідну поправку  до Закону «Про вищу освіту». Залишилася дрібниця — втілити поправки в актах і діях міністерства.

      Що отримає міністр у результаті нововведення? «Це не означає, що Міністерство освіти буде командувати університетами. Просто буде створено єдиний порядок укладання, розірвання контракту (з керівниками)», — декларував на прес-конференції міністр освіти. «Просто порядок» означає, що ректор навчального закладу цілком і повністю залежить від суб’єктивної волі чиновників міністерства. Він робитиме все, що вони від нього зажадають. Звісно, якщо хоче і надалі залишатися на робочому місці.

      Очевидно, намагаючись надати новій і  де-факто феодальній системі управління видимості пристойності, міністр пообіцяв, що ВНЗ будуть надані нові права, вони і набудуть нових ознак, буде визнано самостійність — тощо. Що ж до прав, то система тотальної залежності керівництва вищих навчальних закладів, створена новою редакцією статті 39 Закону «Про освіту», перетворює їх на звичайну фікцію.

      Найголовніше у нових вотчинах-ВНЗ,  звичайно ж, не відступні за «вступний процес», а власність, що перебуває у них на балансі. І тут у соціалістів плани теж наполеонівські. Про що свідчить підключення до процесу найголовнішого соціаліста — Мороза. Перебуваючи в Одесі, Голова Верховної Ради закликав передати і сам інститут Сухопутних військ (наразі підпорядкований Міноборони), і його майно Міністерству освіти. 

      Звісно,  одеські мотиви Мороза не сподобались міністру оборони, який спробував пояснити спікеру, що вирішувати долю інституту не його справа. Та й взагалі такі виступи Мороза схожі на звичайнісіньке лобіювання інтересів свого соратника Станіслава Ніколаєнка. Реакції довго не довелося чекати. Соціалісти звинуватили міністра оборони в хамстві й вульгарності, а також припустили, що заяву Анатолій Гриценко зробив у нетверезому стані. Ніхто не чекав від партії простих «робітників та селян» зразків культури висловів, проте останнім часом соціалісти все частіше вдаються до  вуличної риторики (згадаймо вербальні перлини міністра Рудьковського в бік Президента).  Втім нічого дивного — конфлікт навколо «території», яку треба тримати,  як закликає відомий рекламний ролик, не передбачає словесних ніжностей. 

      Отже,  ніхто нікого не зраджував влітку 2006-го, соціалісти просто влилися в колектив, який повністю відповідає їхнім морально-етичним якостям та стилю роботи і в якому їм комфортно. Щоб зрозуміти це, варто прислухатись, яким злагодженим оркестром працює урядова команда (не подобається «шансон» — вибачайте: інші жанри на печерських пагорбах зараз не в моді).  Або звернути увагу на те, якою злагодженою «німецькою свинею»  (тактичний військовий прийом. — Авт.), наступають «антикризовики», захоплюючи бастіон влади за бастіоном, підгрібаючи під себе сферу за сферою, перетворюючи їх на феодальні вотчини.  Повернення надприбуткових вільних економічних зон, закон про Кабмін, захоплення МВС, успішні кавалерійські наскоки на зовнішню політику —  здається, ніщо не може зупинити «свиню». А як синхронно соціалісти і «регіонали» покривають і захищають одне одного в публічних коментарях! Ідилія. Кругової поруки.

Олександр ТЕМНИЙ.