Чим живе звичайна студентська родина? Молоді люди вчаться, святкують, подорожують (якщо мають можливості), шукають роботу, народжують дітей та намагаються встигнути все водночас. Зрозуміло, що мало хто з них серйозно сподівається на державну допомогу в улаштуванні свого життя. Аж якось мені додому подзвонили з центру громадських опитувань та здивували: «А чи знаєте ви, що політиком Х було зроблено у підтримку молодих сімей?», «Чи відчуваєте ви як студент підтримку держави»? Довелося напружувати мозок та згадувати. Але згадувати виявилося нічого. Саме тому ми з друзями роздрукували анкету та вирішили опитати сімейних київських студентів, щоб дізнатися, кому держава таки допомагає у їхньому молодому житті-бутті.

Здавалося б — що взяти з освіти, яка є дотаційною і повністю лягає на бюджет держави? Тихою сапою «рівняєш» фінансові струмочки, що розтікаються з освітньої статті головного фінансового документа та збираєш данину з підпорядкованих структур. Та це якщо не володіти «антикризовим» масштабом мислення. Якщо з масштабом усе гаразд — слід невпинно розширяти територію «стрижки купонів». Приміром, усі ВНЗ взяти під монопольний контроль Міністерства освіти. Про такі плани освітнього відомства в рамках стратегії реформи галузі розповів Станіслав Ніколаєнко на прес-конференції 25 січня. Новація стосується не всіх державних ВНЗ (частина з них і так контролюється міністерством), а тих, які нині відносяться до інших галузей — Міністерства транспорту, МВС, Міноборони та ін.