Дiма полiкується i як заспiває...
Останнім часом усі прогресивні шанувальники хіп-хопу жили очікуванням нового альбому від своїх любчиків «Танків». Уже й назва його була відома — «Пожежі міста Вавилон», і дату релізу приблизно визначили... Залишалося всього лише дописати вокальні партії до двох останніх пісень альбому, як стало зрозуміло, що на безхмарному обрії забовванiв підступний форс-мажор: у Ділі виявили вузол на голосових зв'язках. Звичайно, з'явився він не одразу, нормально співати музикант не міг уже з півроку, наразі ж дійшло до того, що виникла загроза втрати голосу назавжди. Перспектива операції, звісно, нікого не влаштовувала, тож першим етапом терапії стала двотижнева абсолютна мовчанка. Потім розпочалося серйозне лікування, яке триватиме 2-3 місяці. Наразі Діля лікується в одному гірському санаторії в Карпатах під наглядом дуже авторитетного лікаря, пацієнтами якого були Агутін, Варум та інші відомі персонажі шоу-бізнесу. Тільки після повного одужання Діля запише свої партії в треках «Та ти шо» та «Іво Бобул».
Проте робота над новим диском не припинилася — творчий процес вирує, клекоче й аж закипає від нових ідей. Річ у тім, що, окрім роботи у студії, «Танки» на своєму офіційному сайті ще й приймають різноманітні пропозиції на підтримку нового альбому. Бажаючі можуть надсилати свої варіанти обкладинок майбутнього диска та сценарії кліпів на пісні з нього. Активність творчих мас просто вражаюча — а ще кажуть, що у нас пасивна молодь! Свої пропозиції щодо візуального оформлення диска надіслали художники та дизайнери з Києва, Донецька, Запоріжжя, Миколаєва, Білої Церкви... А сценарії які — зачитаєшся! Наприклад, надійшла пропозиція процес фільмування «танківської» пісні «Вавилон» розпочати з панорами найбільших будівель Нью-Йорка, Лондона, Багдада, Єрусалима, Москви, потім перейти до кадрів засідання Держдуми, звернення Буша до американців, Осами бен Ладена власною персоною, далі — величезне графіті через усю стіну Верховної Ради «Пузаті тулять мені фуфел!»... Зв'язкою цього відеоряду має бути Фоззі в образі людини, якій все уже давно набридло... Ну не знаю, принаймні дуже сучасно.
До речі, а чому це ви байдикуєте, коли всі вже працюють у поті чола над майбутнім «танківським» альбомом. Що? Не маєте вдома інтернету, не вмієте малювати і з фантазією проблеми? Ну тоді слова «Вавилона» вчіть — хоч підспіваєте, підтримаєте хлопців, які, окрім своїх творчих здібностей, демонструють ще й організаторські.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
