Щоб серце билось рівно

      Людині, далекій від кардіохірургії, важко навіть уявити, як це — маніпулювати тонюсінькими, немов павутинки, дитячими судинами і влучати в потрібну точку на клапані сердечка немовляти, якому не виповнилося й години після народження. А лікарі Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МOЗ України щодня оперують по двоє-троє малюків, яких природа «нагородила» тяжкими вадами серця. Іноді буває досить одного хірургічного втручання, аби «полагодити моторчик» і врятувати життя маляти, а в п'ятьох випадках зі ста хлопчики й дівчатка мусять приїжджати на другу, а то й на третю операцію... Кореспондентка «УМ» завітала до новенького корпусу медичного Центру дитячої кардіології, аби побачити, чим живуть мами, діти й лікарі, та на власні очі побачити реанімобіль, подарований лікарні Всеукраїнським благочинним фондом «Дитячий світ».

Сердечна проблема

      Дивишся на діток, яких біда привела до лікарні, і не віриш, що в кожного з них є серйозні проблеми зі здоров'ям. Бо ж малеча (як, власне, і має бути) навіть у лікарняних палатах залишається малечею. Тут кожен бавиться, як може: хто смикає маму за гудзики, перевіряючи нитки на міцність, хто раз по раз випльовує соску, весело спостерігаючи за метушнею дорослих, хто волочить по ліжку рожевого зайця з неприродно фіолетовими вухами і співає йому похідну пісню. І лише відчайдушний плач, який часом долинає з того кінця коридору, нагадує про специфіку цього закладу...

      На першому місяці вагітності Тетяна перехворіла на грип, а лікарі не надали цьому великого значення. Не забили на сполох і черкаські лікарі, які через три місяці робили майбутній мамі ультразвукове дослідження. «Мені сказали, що все чітко працює, сердечко б'ється як треба, — пригадує Тетяна. — Я так раділа... А коли народилася моя Алінка, медики знайшли в донечки дуже важку ваду серця. Шість днів було дитині, а їй через ніжку запустили в артерію зонд. Подивилися й сказали, що треба обов'язково робити дві операції, інакше не житиме. Ось приїхали, за кілька днів буде перша операція. Чи боюся? Дуже. Але знаю, що іншого виходу в нас просто немає...»

      У тримісячної Аліни погано працює лівий шлуночок, а також серйозні проблеми з кровообігом, тому дитині важко дихати. Мама каже, що іноді хрипке дихання доньки заглушає телевізор, а буває, маля кричить, заходиться, аж обличчя синіє. Та й вагу через це майже не набирає, і ріст не збільшується... «Три місяці, а важить лише три кілограми 570 грамів, — бідкається Тетяна. — Хіба ж це добре? Повинна б уже п'ять кілограмів бути. І їсти ми не хочемо — замість 700 грамів лише 400 з'їдаємо. Але то в усіх «сердечників» такі проблеми. Може, після операції буде краще. Тільки думаємо, щоб усе було добре, бо як надивишся на тих дітей... По два-три місяці лежать під апаратом штучного дихання, поки оклигають. Особливо ж боюся за другу операцію, яку будуть робити через півроку — сердечко будуть зупиняти, взагалі жах... Хоч би воно все вийшло...»

      Таких історій, схожих на Тетянину, в холі та палатах лікарні можна назбирати більше як 150 — адже саме стільки ліжок сьогодні заповнено в Центрі дитячої кардіології.

      Ось на ліжечку біля вікна лежить маленька Юля — у неї після операції болять шви та збирається в легенях мокротиння. Її мама мусить через кожні три години (перед кожним годуванням) робити малій інгаляцію з кількох препаратів та відстукувати грудну клітину — аби слиз краще відходив, і дитина могла відкашлятися.

      Ось капризує тримісячний Андрійко з Маріуполя. Йому вже зробили першу операцію — закрили Баталову протоку й звузили артерію. Серце за рахунок цього збільшилося вдвічі, і щоб воно трохи зменшилося, треба почекати, а потім робити другу операцію. Три дні тому хлопчику зняли шви та перевели з реанімації до звичайної палати, але шви болять, і дитина плаче... Мама не знає, чому маля народилося з такою вадою серця — наче й гени в порядку, і не хворіла зовсім під час вагітності. «Може, екологія, — замислюється жінка. — Ми живемо в Маріуполі, біля комбінату Ілліча, і як не крути, це позначається на здоров'ї. Навіть повітря у Києві краще, ніж у нас, дихати легше...»

      А це Женя Бойко з Запорізької області. У суботу їй виповнилося шість місяців. Мала, вдягнена в рожеве, сидить на руках у хрещеної Тетяни, яка разом із бабусею та молодою мамою сидить у гостьовому холі. Дівчинка життєрадісно тягнеться ручками до фотоапарата і з подивом поглядає на чужу тьотю, а в дорослих мало сльози на очі не навертаються. Вони привезли Женю на другу операцію (першу зробили, як дівчинці було 22 дні), і ніхто не береться «поремонтувати» два серцеві клапани, окрім «самого» — директора центру, доктора медичних наук Іллі Ємеця. А це означає, що все дуже серйозно...

Жива черга за життям

      За словами завідувача відділення інтенсивної терапії Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Володимира Жовніра, в Україні щороку народжується близько п'яти тисяч дітей із різними вадами серця. Причому до 40 відсотків із них (півтори-дві тисячі немовлят) перебувають у критичному стані. А це значить, що маленьке серце не витримає навантаження, і дитя помре впродовж перших місяців свого життя, якщо вроджену ваду терміново не усунути. Це — так звані «невідкладники». Решта «сердечників» можуть зачекати, але все одно недовго — хто півроку, хто рік. Зволікаючи більш як рік, таких «нетермінових» пацієнтів також можна втратити...

      За минулий рік лікарі Центру дитячої кардіології провели понад 700 оперативних втручань на серці. А ще — близько 450 ендоваскулярних операцій (без ножа), коли новонародженим дітям без розрізу робили укол у стегнову артерію і вводили спеціальний балон, який досягав серця і прибирав ваду органа. І хоча лікарня для таких пацієнтів розрахована на 150 ліжок, вона постійно заповнена вщерть. Навіть більше, як розповідає пан Жовнір, існує черга на госпіталізацію «нетермінових» дітей. Їхні батьки або «сидять» удома на телефоні і час від часу запитують, коли з'явиться місце (як не буде напливу «невідкладників»), або ж знімають квартиру в Києві за тиждень-два до планової операції та чекають на «вікно»...

Операція на колесах

      За словами Володимира Жовніра, завдяки допомозі благочинного фонду «Дитячий світ» лікарня отримала найсучаснішу на сьогодні машину, яка дозволить рятувати життя зовсім крихітній дитинці. Причому фахівці центру самі вибирали, як і чим мав бути «начинений» подарунок, тому в кузові реанімобіля немає жодного неякісного дешевого приладу й жодної дорогої, але непрактичної «цяцьки», яка б використовувалася лише для краси. «Благочинний фонд «Дитячий світ» запропонував нам описати параметри реанімобіля, який ми б хотіли отримати. — пояснює Володимир Жовнір. — Тому в нашому центрі зібралася спеціальна комісія, і водії разом із лікарями вирішували, що краще, починаючи від ходової частини та величини кузова і закінчуючи виробником обладнання».

      У результаті вийшла справжня операційна на колесах, аналогів якій, як стверджують лікарі, немає в жодній державній медичній структурі. «Можливо, схожі реанімобілі є в приватних клініках — таких, як «Борис» чи «Медіком», — ділиться роздумами Володимир Жовнір. — Але одне можу сказати впевнено: це поки що єдиний автомобіль такого класу, який працюватиме в бюджетній структурі, а отже, безплатно допомогатиме простим людям, які не мають мільйонів, щоб заплатити за виклик до приватної клініки».

      Чим же начинена машина? Як тішаться кардіохірурги, в кузові є універсальний дихальний апарат, який має 12 різних режимів вентиляції і може вентилювати легені як дорослої людини, так і дитини. Для того, аби врятувати дуже маленьких та дуже «важких» «сердечників», їм треба давати препарати, які стимулюють серцеву діяльність, знеболювальні ліки тощо. А розрахувати потрібну дозу сильнодіючих медикаментів для двокілограмового малюка, та ще й влучити у венку-павутинку без спеціальної техніки — завдання непосильне. Тому медики без будь-яких сумнівів замовили німецькі перфузатори — апарати, за допомогою яких можна зробити найдосконаліший укол. Розумна електроніка не лише вираховує дозу препарату, а й слідкує за стрибками тиску пацієнта, й автоматично регулює швидкість введення препарату в кров. Крім того, в машині є потужний монітор, на якому можна одночасно бачити кардіограму, показники насиченості крові киснем та результати вимірювання внутрішньоартеріального тиску. Обладнання фантастичне, особливо якщо порівняти його з устаткуванням пересічної машини швидкої допомоги. В останній дуже рідко можна побачити монітор...

      Кардіологи кажуть, що в новенькому автомобілі можна розгорнути операційну, щоб реанімувати малюків і навіть проводити незначні кардіохірургічні втручання. Втім серйозну операцію, із зупинкою серцевої діяльності та штучним кровообігом, дорогою в машині не зробиш — обладнання не дотягує до такого рівня. Але медики сподіваються, що в них iз часом з'явиться і такий апарат, який зможе замінити роботу призупиненого серця і «оживити» кровообіг дитини, серце якої практично не працює. На жаль, такої техніки в Україні поки що немає, і чи з'явиться найближчими роками — невідомо...