А якщо мешкати у Львові на вулиці Донецькій?!

      Бородатий, «дореволюційний», анекдот про співбесіду під час прийому на престижну роботу: «Ні, не мешкав у Донецьку, не навчався, на жаль, не працював, вибачте, але жодного разу не бував там... Зачекайте, я ж винаймаю квартиру на вулиці Донецькій!», схоже, нині знову набуває актуальності. Наші високопосадовці, ймовірно, ніяк не можуть забути карту «трьох сортів» України, яку так старанно демонстрували на телеекранах у період останніх президентських виборів.

Надія на ПДВ вмирає останньою

      За даними видання «Комерсант-Україна», Мінфін вимагає від Державної податкової адміністрації зібрати до бюджету на 27 відсотків більше грошей, ніж торік. Податківцям пропонують ще раз уважно повернути голову в бік податку на додану вартість — згідно з новими планами, ПДВ має дати до державної казни понад 3 мільярди гривень, майже на третину більше, ніж в січні минулого року!

      Підстави для хвилювання матимуть підприємці, якi працюють iз підакцизними товарами. Скажімо, торік податківці допустили недобір із цього виду платежів, а нині їм не тільки нагадали про цю хибу, а й збільшили план з 401 до 460 мільйонів гривень. Натомість урядові фінансисти очікують, що податку на прибуток вони зберуть менше — не понад мільярд, а всього лише 760 мільйонів гривень.

      Мінфін натякає також, що значно більше, ніж торік керівників підприємств будуть мати підстави для радості й потирання рук, укладаючи у власні сейфи гроші, які справедливі чиновники з податкової відшкодують за сплачене ПДВ. Торік повернули 1,085 млрд. гривень, а в січні 2007 року — 1,4 мільярда. Бувалі директори, звичайно, зауважать, що від названих урядом цифр у їхньому житті мало що зміниться, головне — потрапити до числа щасливчиків, яким впливові люди дозволять відшкодувати. Іноді, кажуть, вдається отримати гроші «просто так».

Хто довів Донбас до ручки?

      Але найцікавіша ініціатива Міністерства фінансів — регіональні плани збору податків. Деяким областям, враховуючи, мабуть, особливості розвитку їхнього господарського комплексу, дозволили платити менше! Такому сміливому, навіть альтруїстичному рішенню влади можна було б тільки аплодувати, якби не перелік цих областей. Хто б міг подумати, що першим у списку фінансово неспроможних iтиме ... «велич і слава» індустріальної України, робітничо-шахтарський Донбас?! А за ним — колишня всесоюзна, а нині міжнародна оздоровниця, цілковито автономний Крим, ціни на відпочинок у якому стрімко наближаються до пропозицій Лазурного берега Франції.

      Тож «годувальники України» — донецькі олігархи — будуть змушені віддати для загальної користі вже не 291 млн. гривень, як торік, а всього лише 217 мільйонів. А гостинні власники кримських пансіонатів — не 51, а 40 мільйонів. Цікаво, що зростання промислового виробництва у Донецькому регіоні становить усього лиш 6,1 відсотка. Це ... — менше за середньоукраїнський показник (6,2 відсотка. — Авт.).

      Через які саме економічні, політичні чи, може, якісь невидимі людському оку катаклізми потужний промисловий регіон відверто «пробуксовує» і вимушений стояти з простягнутою рукою, в документі не зазначено. Навіть у розділі «Примітки». Можна, звичайно, було б допустити існування в регіоні численних «тіньових» схем ведення бізнесу, коли грошові потоки із заводів-гігантів потрапляють прямісінько в офшорні зони, вміло обходячи державну казну. Тим паче що подібні версії озвучували експерти, депутати, бізнесмени, представники громадськості. Але оскільки правоохоронні органи нічого схожого на незаконні дії влади щодо бізнесменів цього регіону не виявили, значить, нічого протиправного, як вчить нас презумпція невинності, там не відбувається.

      Заводи і фабрики Запоріжжя та Дніпропетровська, які працюють значно ефективніше за своїх донецьких колег (зростання виробництва на 9,5 і 8,4 відсотка. — Авт), більше і сплатять до бюджету. Але зовсім ледь-ледь більше! Приблизно на 10 мільйонів гривень. При цьому Запорізьку область київські урядовці люблять вдвічі менше, ніж сусідів. Якщо, звичайно, чиновницьку «любов» можна виміряти планами податків.

Парадокси від Мінфіну: бідні допомагають багатим

      Проте суттєво вражає парадоксальність мислення відомства пана Азарова: «дірки» в бюджеті, які виникли через донецьку «неспроможність», мають компенсувати традиційно аграрні регіони зi слабо розвиненою промисловістю. Це, насамперед, Західна і Центральна Україна. Так, Львівська, Чернівецька, Рівненська, Тернопільська, Волинська, а також Житомирська, Вінницька, Черкаська області одержали наказ про збільшення платежів у середньому на 63 відсотки! Незважаючи на те, що більшість із них торік не виконали планів із ключових податків.

      А значить, немає жодної надії, що вони зможуть перерахувати заплановані кошти нині. І завтра. Якщо, звичайно, в Карпатських горах у терміновому порядку не відкриють космічно-ракетне виробництво із гарантованим збутом готової продукції, а гуцульска бринза за тиждень-другий не створить переворот на світовому ринку.

      Щоправда, подібним чином розставлені прапорці на політичній карті України дивним чином збігаються з результатами голосування в цих областях проти провладної нині Партії регіонів. Партії, провідні члени якої і складають планові показники збору податків. І ми знову могли б подумати, що «чужим» регіонам просто показали своє ставлення до них перші особи виконавчої влади. Якби ці самі перші особи не неголошували, що працюють для блага всієї держави і жодної політичної складової у таких відверто алогічних рішеннях немає.

      А найбільше податків для потреб держави має дати столиця — 1,642 мільярда гривень. Або у півтора раза більше, ніж торік. Чи, якщо рахувати по-іншому, майже у вісім разів більше, ніж оспіваний поетами трудовий Донбас.

      Пояснити журналістам таку диспропорцію у розподілі податків видання не змогли. А їхні домисли, що саме Київ свого часу став таким собі своєрідним Ватерлоо для декого з великої політики, звичайно ж, не мають під собою жодних підстав.