В Україні вперше централізовано закупили алотрансплантати шкіри
На замовлення Міністерства охорони здоров’я Медичні закупівлі України вперше закупили алотрансплантати шкіри. >>
У футбол грати приємніше, ніж бігати три кілометри. (Фото Антона Мамая.)
«Що треба робити, коли стався ядерний вибух? — Загорнутися в біле простирадло і повільно повзти до кладовища». «Чому повільно? — Щоб не створювати паніки». У радянські часи навіть в анекдотах обігрувалася тема підготовки до війни. І це не дивно, адже найрізноманітніші сфери суспільного життя — система освіти в тому числі — так чи інакше були підлаштовані під потребу армії. Не лише хлопці, а й дівчата на уроках ПВП мусили розбирати-складати автомат Калашникова й знати напам'ять склад мотопіхотного відділення армії США. Та що там ПВП — «військовому Богу» в радянській школі майже повністю був підкорений і такий предмет, як фізичне виховання. Згадаймо хоча б славнозвісний комплекс «Готовий до праці та оборони» (у загальновживанiй у СРСР абревiатурi — ГТО). Можна лише уявити, скільки сліз було пролито круглими відмінницями, котрi ніяк не могли метнути півкілограмову гранату до позначки 23 м, — саме таким для учениць старших класів був норматив на оцінку «відмінно».
В українській школі часів незалежності підхід до викладання фізичної культури донедавна залишався майже таким же, як і 20—30 років тому. На уроках учні головним чином здавали різноманітні нормативи — бігали короткі, середні і довгі дистанції, стрибали у висоту та довжину, підтягувалися на турнику і «віджималися» від гімнастичної лави. І один лише Бог знає статистику випадків, коли непідготовлена дитина, боячись одержати погану оцінку, через «не можу» долала два кілометри і на фініші валилася з ніг. Про користь подібних занять спортом годі й говорити.
А як же шкільні уроки футболу? — запитає читач. Вiдома iніціатива Федерації футболу України розбурхала професійну уяву багатьох шкільних фізруків. Але, по-перше, такі уроки є не в кожній школі, по-друге, їх запровадження, як ми пам'ятаємо, супроводжувалося гучною політичною тріскотнею. А головне, вони жодним чином не могли змінити саму концепцію фізкультурно-освітньої роботи.
І от, здається, крига в цьому питанні нарешті скресла. Як уже повідомлялося у ЗМІ, спеціалісти комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України розробили нову програму (її повна назва — фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс «Козацький гарт»), що має докорінно змінити підхід до викладання цього предмету.
Як розповів заступник голови комітету Анатолій Ільченко, основне завдання програми полягає в тому, «щоб вивести школярів на так званий рівень безпечного здоров'я — гармонійний розвиток тіла, стопроцентний зір, здатність виконувати елементарні фізичні вправи тощо». Зокрема, комплекс передбачає — і в цьому його головна відмінність від архаїчного ГПО! — визначення показників фізичного розвитку школярів різного віку за співвідношенням маси тіла до зросту та станом постави (вже розроблені спеціальні таблиці). І робота учителя фізкультури, в першу чергу, має бути спрямована на те, щоб привести фізичний стан дитини до норми.
Щоправда, деякі тести все-таки залишаться. Але за своїм змістом вони суттєво відрізнятимуться від нормативів ГПО. По-перше, не матимуть військової направленості (жодних вправ iз гранатами!). По-друге, з них виключені завдання на кшталт бігу на три кілометри. Тести складаються лише з семи вправ, підібраних таким чином, щоб з їхньою допомогою легко було оцінити стан фізичної підготовленості дитини. Показники норми розроблені для шести різних вікових груп, окремо для дівчаток і для хлопчиків.
Причому виконання (чи невиконання) дитиною норми треба розглядати не як вирок (інакше кажучи, підставу для гарної чи поганої оцінки), а як підказку для вчителя: з цим учнем варто попрацювати над гнучкістю, іншому — давати більше вправ на розвиток сили рук і т. д. А оцінку учень отримує за старанність, проявлену під час уроків.
Нові тести одержали назву «Крок до здоров'я». Програму вже взяли на озброєння вчителi фізкультури в багатьох школах України, але поки що вона діє, як експеримент. Остаточне її затвердження має бути узгоджене з Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту.
Оскільки складання тестів з семи вправ займатиме небагато часу, то у викладачів та учнів з'явиться більше можливостей для вдосконалення навичок гри в той же футбол, волейбол, баскетбол. Та й уроки з теми «легка атлетика» чи «гімнастика» також можуть бути по-справжньому захоплюючими, але лише в тому випадку, коли вони проводяться у цікавій ігровій формі, а не у вигляді армійської муштри.
Комплекс «Козацький гарт», крім того, передбачає проведення щорічного фізкультурно-оздоровчого (і одночасно патріотичного) фестивалю «Нащадки козацької слави». Перший такий фестиваль відбувся минулого року і складався з чотирьох етапів — шкільного, районного, обласного та фінального, всеукраїнського, який проходив у Запоріжжі. За даними комітету з фізичної культури та спорту МОН, загалом до участі у фестивалі було залучено майже два мільйони школярів з усіх без винятку регіонів України.
Під час фінальної частини конкурсу діти показували, як вони вміють орієнтуватися на місцевості, змагалися у перетягуванні каната, проходили веселу естафету «Герць козацьких джур», демонстрували знання з історії козацтва. А ще — навчилися працювати в команді, піклуватися про молодших і прислухатися до порад старших (адже, починаючи з другого етапу, кожна команда-учасниця складається з 14 учнів: по одному хлопчику і по одній дівчинці з кожного класу — від 5-го по 11-й), знайшли друзів з іншої школи, міста чи куточка України...
Дехто з читачів може скептично посміхнутися, помітивши аналогію даного фестивалю з популярною в радянські часи грою «Зірниця». Але, якщо відкинути ідеологічне лушпиння, «Зірниця» була не таким уже й поганим виховним заходом. Для багатьох людей участь у ній запам'яталася як один з найяскравіших спогадів дитинства. Врешті-решт, жодна олімпіада з математики чи конкурс художньої самодіяльності не здатний згуртувати дітей так, як різноманітні спортивні ігри.
Працюючи над новою концепцією шкільних уроків фізкультури, її розробники, звісно ж, вивчали досвід зарубіжних країн. А він досить різноманітний. Так, наприклад, у Великій Британії — країні, де гарну фізичну підготовку вважають обов'язковим атрибутом кожного джентльмена і поважної леді — учні не здають обов'язкових спортивних тестів. Натомість тамтешні школи щомісяця відвідує комісія, представники якої вимірюють у дітей жировий прошарок. І якщо дітки нагуляли надто багато жирку, робиться висновок, що рухова активність у школі не відповідає потребам здоров'я дитини. Директор навчального закладу отримує зауваження. (До речі, за наказом МОН від 02.08.2005 р., відповідальність за стан фізичного виховання в українських навчальних закладах також у першу чергу лягає на їхніх керівників).
Цікавий підхід до фізкультурної роботи з дітьми у Франції. Там після уроків у школи приходять представники федерацій різних видів спорту і проводять додаткові заняття. Причому майже безкоштовно. Тим самим федерації, з одного боку, покращують свій імідж в очах громадськості, а з іншого — відбирають талановитих дітей для тренувань на більш серйозному рівні. І ще один майже дивовижний факт iз французького буття. Як розповів нам Анатолій Ільченко, в самому центрі Парижа, неподалік мерії, декілька років тому споруджено майданчик для пляжного волейболу. Ви можете уявити щось подібне біля будинку Київської міської адміністрації? Я, на жаль, ні.
Останнім часом переглянули своє ставлення до шкільних уроків фізкультури в Японії. Суттєвий нахил у бік «комп'ютеризації» визнаний помилковим. Адже в переважної більшості випускників шкіл лікарі діагностують поганий зір, сколіоз, різні хронічні хвороби. Проблему цю розглядали на найвищому державному рівні. Відтепер, щоб стимулювати молодих японців до здорового способу життя, в тамтешніх вищих навчальних закладах ввели обов'язковий вступний іспит з фізкультури.
Але, якими б не були національні особливості, спільним практично для всіх високорозвинених країн є те, що фізкультурну роботу там вважають сферою не менш важливою, ніж великий спорт. І держава насамперед опікується саме фізкультурною роботою, а розвитком спорту високих досягнень займаються олімпійський комітет і національні федерації. В Україні ж слово «спорт» досi асоціюється головним чином з установленням рекордів і здобуттям медалей. І чи не тому ми, завойовуючи десятки нагород на Олімпійських іграх, одночасно лідируємо в Європі за смертністю людей працездатного віку?
В Україні вже давно стало модним недоліки в різних сферах (у шкільній освіті зокрема) пояснювати недостатнім фінансуванням. Урок фізкультури, звісно, також простіше організувати, маючи сучасне обладнання. Але матеріальна база — зовсiм не головне. У викладанні цього предмету, як, мабуть, жодного іншого, успіх в першу чергу залежить від особистості учителя. На щастя, серед шкільних фізруків і сьогодні зустрічаються справжні фанати своєї справи. Так, улітку минулого року авторці довелося побувати в селi Шилiвка Зiнькiвського району Полтавської областi, де завдяки ентузіазму вчителя фізкультури всі дітлахи (причому не лише хлопці, а й дівчата!) закохані у футбол. У різних кутках села — на майданчиках із саморобними воротами, поряд з якими пасуться на прив'язі телята — майже цілорічно йдуть такі баталії, що аж гай шумить.
Зауважимо, згідно з новими вимогами, учитель фізкультури повинен не просто давати початкові навички з того чи іншого виду спорту, а й формувати у свідомості дітей стійке переконання в перевагах здорового способу життя. Завдання це надзвичайно складне. Особливо в умовах рекламно-пивної вакханалії на українському телебаченні. До речі, рік тому на одному із заходів у Мінмолодьспорту прозвучала фраза, що на зміну застарілому гаслу «Готовий до праці та оборони» має прийти новий — «Будь здоровим і будь привабливим!». Погодьтесь, месидж чудовий. Але до широкого загалу він поки що не донесений. Натомість з екранів телевізорів дітям щоденно і послідовно втовкмачують, що по-справжньому сучасним можна вважати лише того, хто безперервно цмулить із пляшки пиво.
Утім, яким би сумним не був цей факт, ситуація не безнадійна. Адже визначальну роль у формування особистості маленької людини грає все-таки не телевізор, а сім'я. І якщо батьки сповідують здоровий спосіб життя, то й дитина напевне не потоне в «цигарково-пивному морі». На завершення я хотіла б навести слова київського лікаря-педіатра Анатолія Теребова: «В тому, що діти рухаються мало, винні перш за все батьки. Посилання на зайнятість не може бути виправданням — знайти якихось 2-3 години на тиждень, щоб позайматися спортом із сином чи донькою, не так уже й складно. Головне — зрозуміти, що доля вашої дитини, в першу чергу, залежить від вас, а потім уже від учителів, лікарів, держави»...
Крок до здоров'я
(сім вправ на заміну нормативам ГПО)
Нахил тулуба вперед iз положення сидячи.
Розгинання тулуба з положення лежачи на животі (руки за головою, ноги зафіксовані).
Човниковий біг 4 х 9 м.
Згинання і розгинання рук, в упорi лежачи, протягом 30 секунд.
Стрибок з місця.
Підняття тулуба з положення лежачи протягом 30 секунд.
Біг протягом шести хвилин.
На замовлення Міністерства охорони здоров’я Медичні закупівлі України вперше закупили алотрансплантати шкіри. >>
Голодування може мати погані генетичні наслідки для наступних поколінь – те, чого не вистачає у вашому раціоні, може також впливати на здоров’я ваших нащадків. >>
Заяву про зменшення кількості медичних вишів зробили УМОН. Студенти медичних спеціальностей повинні отримувати базову вищу освіту у класичних ЗВО, а вже після цього навчатися на потужних медичних факультетах. >>
Чверть дітей віком від 7 до 9 років серед країн Європи, Західної та Центральної Азії мають надмірну вагу, зокрема 11% – ожиріння. >>
Спільно з Міністерством охорони здоров’я Міністерство оборони України представили реформу військово-лікарських комісій (ВЛК), яку впровадять до листопада 2025 року. Її мета — «змінити застарілу систему». >>
Перелік тестів, шкал аналізу та методик, за якими реабілітологи зможуть оцінювати функціонування пацієнта, що потребує реабілітації затвердило Міністерство охорони здоров’я України. >>