Не думай про пігулки!

      Молоду українську письменницю Світлану Пиркало нечасто зустрінеш у Києві — журналістка української служби Бі-Бі-Сі живе і працює в Лондоні. Кореспонденту «УМ» цілком випадково вдалося «перетнутися» з цією енергійною жінкою на одному з заходів, організованому Спілкою письменників України. Звісно, мені закортіло дізнатися, як одна людина встигає стільки всього зробити, але при цьому не втрачає гарної фізичної форми. «Читати книжки — це дуже здорово», — весело заявила пані Світлана. І, трохи подумавши, додала: «Звісно, хороші книжки».

«Найкращий спосіб відпочити — поїхати кудись у відпустку»

      — Пані Світлано, ви якось зауважили, що працюєте на радіо в нічні зміни — тиждень через три. Отже, раз на місяць вам доводиться міняти день і ніч місцями. На здоров'ї такий «рваний» графік роботи якось позначається?

      — Ще й як! Ти працюєш від десятої вечора до шостої ранку, потім ведеш півторагодинну ранкову програму, а спати йдеш, коли надворі вже світло. І це проблема всіх, хто працює у нас (у службі Бі-Бі-Сі. — Авт.) на нічних змінах: люди не можуть удень заснути, бо їх мучить безсоння. Є люди, які через це хворіють, тому переходять на ранкові зміни, з шостої ранку. Я поки не хворію, але можливо, це ще попереду (Смiється). Проте це не велика ціна, яку ти платиш за те, щоб поговорити в ефірі та найпершим подати свіжі новини нашій аудиторії.

      — Напевно, ви знайшли ефективний спосіб боротьби з безсонням, якщо не квапитеся тікати з «нездорової» зміни. Як ви змушуєте організм повірити, що день — чудова пора для відпочинку?

      — Можна випити келих вина і сподіватися, що ти заснеш. Та, як правило, це не допомагає, бо організм важко сприймає такі речі. Найкращий спосіб відпочити — поїхати кудись у відпустку. Після нічної зміни ти цілий день подорожуєш і ніби не спиш півтори доби. А ввечері лягаєш десь у якійсь іншій країні, і твій організм уже сам не знає, чого він хоче. І перелаштовується назад до нормального способу буття. Але так не завжди виходить — то через гроші, то через час. Тому я просто намагаюся якомога раніше лягати спати.

      — Після безсонної ночі під очима нерідко вимальовуються сині кола. Як ви «воюєте» з цими слідами утоми в екстремальних умовах, коли відразу після ефіру треба бігти на важливу зустріч і виглядати пристойно?

      — А ніяк. Я живу в Лондоні, а там приділяють набагато менше уваги зовнішності, ніж у нас. Ясно, що ти не будеш приходити на зустрічі у фуфайці та валянках, але тебе не будуть цінувати менше через те, що ти виглядаєш стомлено, що в тебе якісь синці під очима. Ти працюєш, і люди це розуміють. Коли ж приїжджаю до України, то перше, що тут роблю, це йду до перукарні. Намагаюся навести лад на голові та роблю манікюр. Макіяж — ні! Я не люблю, коли хтось в очі лізе... Я не знаю, може, це й не видно, але сьогодні вранці я провела три з половиною години в салоні і зробила дуже дорогі кучері для цього заходу. Запевняю — у Лондоні я сама роблю і манікюр, і укладку, мені так легше. А в Києві статус і престиж багато означає, тому доводиться вставати раненько і йти до людей, які знають, що з цим усім робити. (Показує на волосся, нігті).

«У мене погані асоціації з радянським анальгіном»

      — Можливо, синці під очима не заважають сидіти перед мікрофоном і жваво читати ранкові новини. Інша річ — вірусна інфекція, яка може вибити свою жертву з колії та надовго вкласти її в ліжко. Що ви робите, коли відчуваєте перші симптоми грипу й застуди: чекаєте, поки все саме минеться, або ж терміново починаєте витрушувати з аптечки всілякі «колдрекси» й «фервекси»?

      — Мед і чай з шипшини — найкращі ліки при такому стані. А ще — зелений чай і гаряча ванна з травами й медом. Якщо проблеми з горлом, я зазвичай роблю інгаляції з різними травами, які тримаю вдома: нагідками, чистотілом, звіробоєм, ромашкою. Знаю, що при застуді допомагає ще чай із ромашки, але я не можу його пити, хоч убий. Смак у цих варених квіток дуже противний.

      — Виходить, зелена аптека назавжди? А як щодо медикаментозного лікування?

      — Скажу відразу: «хімію» без особливої потреби намагаюся не пити, бо в мене погані асоціації з радянським анальгіном. Ви, мабуть, знаєте, що він заборонений практично у всіх країнах світу, крім України і Росії. Навіть Індія — країна, яка постачає нам метамізол натрію в ампулах і пігулках, заборонила його застосування у себе... Водночас не можу сказати, що я лікуюся самими травами. Якщо треба, то й таблетку ковтну. Коли болить голова, то п'ю звичайний цитрамон Дарницького хімзаводу. «Присіла» я на нього. Чому — сама не знаю. Звикла, мабуть.

      — А коли до вас «чіпляється» щось серйозніше від застуди чи головного болю, йдете до лікаря чи «прописуєте» собі ліки сама?

      — Я завжди телефоную мамі, якщо маю якісь скарги на здоров'я. Мама у мене лікар. Щоправда, не терапевт, а психіатр... Найчастіше я набираю її номер, коли в мене якийсь занепад сил, втома, депресняк. А вона слухає та каже, що з цим робити: «Попий, Світлано, чайку з медом, і все тобі минеться».