Молоду українську письменницю Світлану Пиркало нечасто зустрінеш у Києві — журналістка української служби Бі-Бі-Сі живе і працює в Лондоні. Кореспонденту «УМ» цілком випадково вдалося «перетнутися» з цією енергійною жінкою на одному з заходів, організованому Спілкою письменників України. Звісно, мені закортіло дізнатися, як одна людина встигає стільки всього зробити, але при цьому не втрачає гарної фізичної форми. «Читати книжки — це дуже здорово», — весело заявила пані Світлана. І, трохи подумавши, додала: «Звісно, хороші книжки».

У більшості міст України (та й загалом iнших країн) для того, щоб убити iснуючi у воді мікроорганізми, застосовують саме хлорування. Хлор — це дезінфікуюча речовина, яку застосовують для муніципального очищення води. Звісно, він зводить до мінімуму небезпеку захворіти на холеру чи «підхопити» кишкову паличку, випивши рідної «кран-коли». Але, як стверджують учені, речовина, покликана рятувати нас від бактерій, водночас може спричинити не лише алергічну реакцію організму, а й стати причиною онкологічного захворювання.

«Що треба робити, коли стався ядерний вибух? — Загорнутися в біле простирадло і повільно повзти до кладовища». «Чому повільно? — Щоб не створювати паніки». У радянські часи навіть в анекдотах обігрувалася тема підготовки до війни. І це не дивно, адже найрізноманітніші сфери суспільного життя — система освіти в тому числі — так чи інакше були підлаштовані під потребу армії. Не лише хлопці, а й дівчата на уроках ПВП мусили розбирати-складати автомат Калашникова й знати напам'ять склад мотопіхотного відділення армії США. Та що там ПВП — «військовому Богу» в радянській школі майже повністю був підкорений і такий предмет, як фізичне виховання. Згадаймо хоча б славнозвісний комплекс «Готовий до праці та оборони» (у загальновживанiй у СРСР абревiатурi — ГТО). Можна лише уявити, скільки сліз було пролито круглими відмінницями, котрi ніяк не могли метнути півкілограмову гранату до позначки 23 м, — саме таким для учениць старших класів був норматив на оцінку «відмінно».