Не треба нам берег турецький...

      На прес-конференцію, яку позавчора по обіді зібрав Олег Лісогор, в очікуванні сенсації прийшло стільки журналістів, що в тісненькому залі розважального центру «Арена» яблуку ніде було впасти. Одних лише телеканалів назбиралося 17! Як пожартував чемпіон світу і Європи, навіть на звіти після успішних міжнародних змагань не збиралося стільки акул пера й мікрофона.

      Привід для ажіотажу полягав у тому, що напередодні Лісогор у деяких інтерв'ю ЗМІ нібито зазначив, що має пропозиції змінити громадянство, отримувати під іншим прапором уп'ятеро вищу зарплату, отож  думає над цією ідеєю. Але позавчора винуватець зібрання заявив, що не збирається міняти український паспорт на будь-який інший, разом зі збірною готуватиметься і до чемпіонату світу в Мельбурні, і до Олімпійських ігор 2008 року. Причиною ж чуток, за словами Олега, стало неточне трактування його слів газетою «Факти», якій чемпіон надалі зарікся давати інтерв'ю. Водночас Лісогор визнає, що кілька днів тому представники Туреччини справді запитали, чи не хотів би він виступати за їхню країну. «Як людина розважлива, я взяв час на роздуми й виніс цю інформацію на розгляд в Україні», — пояснив свою поведінку один із кращих брасистів планети.

      Олег Лісогор повідомив, що в жодному разі не намагався так розв'язати якісь власні питання, а хотів лише звернутися до проблем плавання в країні в цілому — від дитячого спорту, незадовільного стану басейнів України до працевлаштування й фінансового забезпечення спортсменів по завершенні кар'єри. На його думку, після відходу з водних доріжок спортсменові потрібно років п'ять, щоб знайти себе в новій іпостасі і, звичайно, не думати в цей час про фінансові проблеми. Для цього ж слід добре заробити під час активних виступів, а як це зробиш, якщо держава за золоту медаль чемпіонату Європи платить усього 350 доларів?

      Скандальна ситуація стала приводом для «круглого столу», в якому, крім Олега, взяли участь міністр у справах молоді, сім'ї і спорту Віктор Корж, віце-президент НОК Володимир Бринзак та державний тренер із плавання Андрій Власков. Чиновники запевнили Лісогора, що вся програма підготовки плавців до важливих змагань фінансуватиметься в повному обсязі. На зустрічі з журналістами пан Корж заявив, що ажіотаж навколо Лісогора штучний. Профільний міністр пообіцяв сприяти відновленню функціонування басейнів для потреб спортсменів у Києві, Дніпропетровську, Харкові. Корж заявив, що відтепер атлетам у фармакологічній підготовці й у контролі за їхнім здоров'ям активніше допомагатиме антидопінговий центр та Науково-дослідний інститут спортивної медицини.

      Андрій Власков повідомив, що українські плавці нерідко виступали в закордонних клубах і продовжують це робити зараз, але це не заважало їм здобувати медалі для збірної України. Свого часу за клубні команди Бразилії й Франції плавала Яна Клочкова, нині в турецьких колективах тренуються Володимир Ніколайчук і Сергій Сергєєв, які, до речі, навіть не потрапляють до складу нашої національної команди. Державний тренер, він же віце-президент Федерації плавання, висловив жаль з приводу того, що, тренуючись за кордоном, наші спортсмени вивозять з країни багато грошей, тоді як їх можна було б вкласти на Батьківщині у власну базу, якої у збірної немає. Так, після Олімпійських ігор 2004 року на закордонні збори було витрачено 5,5 млн. грн.

      Стосовно свого можливого виступу за один із клубів, то Лісогор заявив, що сам їх шукав, але більшість відповідала, що навряд чи зможе забезпечити гідні умови спортсменові такого високого рівня.

ДО РЕЧІ

      Погроза Олега Лісогора — далеко не перший крок українських  спортсменів щодо зміни громадянства. Найгучнішим переходом під прапори іншої держави можна вважати демарш біатлоністки Олени Зубрилової, яка п'ять років тому переїхала до Білорусі. Варто згадати також зміну українського громадянства на російське футболіста Андрія Каряки, хокеїстів Олексія Міхнова й Миколи Жердєва.