«Підніжка» для обіцянки

      Упродовж минулого року на спорудженні нового мостового переходу в Запоріжжі були задіяні значні трудові й матеріальні ресурси. Міська влада орієнтувалася на обіцяні урядом Віктора Януковича 230 мільйонів гривень. Попри те, що цю суму в повному обсязі було закладено в державному бюджеті 2006 року, з Києва до Запоріжжя «допливло» тільки 105 тисяч. Наразі відповідні служби мерії мізкують, у який спосіб втиснути виконаний — досить солідний, зауважу — обсяг робіт у прокрустове ложе фінансових реалій, непрогнозовано обмежених столицею. Підрядні і субпідрядні організації своїми інтересами, ясна річ, не поступаються, і вихід один: оплачувати зроблене, задіюючи ресурси 2007 року. Вони ж обмежені 250 мільйонами: міська влада клопоталася про вдвічі більшу суму.

      За словами начальника міського управління капітального будівництва Івана Сухомлина, «з початку будівництва планувалося виділити понад 600 мільйонів гривень, ми ж одержали близько третини, 236 мільйонів. Виходить, що ми вже на два роки відстаємо від директивного графіка і нормативних термінів, які передбачені проектом». Найдужче будівельникам «пече» та обставина, що вони й досі не змогли розпочати роботи на воді — з трьох планових бурових установок в роботі, і то з небажаними перервами, лише одна. Результат перевершив найпесимістичніші прогнози: на основній опорі мостового переходу за рік встановили тільки сім бурових стовпів замість 60-ти запланованих.

      Чим далі у «ліс безгрошів'я», тим більше будівельники вимушено «наламають дров» iз графіка. Загострює проблему ще й відсутність спеціального, вантажопідйомністю 1200 тонн, крана. До речі, такий кран потрібен і Києву, котрий теж «задихається» без нових мостів через Дніпро. Тож мерії Києва і Запоріжжя мали намір об'єднати ресурси, однак перемовини почили в Бозі (вірогідно, що  пана Черновецького вистачає лише на «тарифні розборки»). Наразі «індивідуальний» кран для Запоріжжя у Севастополі лише монтують, й офіційно його «народини» можуть настати лише по завершенні дев'ятимісячних випробувань! «На стапелі він простояв майже рік, — уточнює Іван Cухомлин. — Один із трьох понтонів спустили на воду лише наприкінці грудня. Роботи з краном ще багато, і в 2007 році його  в Запоріжжі ми не побачимо. Доведеться монтаж прольотної споруди  перенести з поточного на 2009-й рік. Раніше вже ніяк не вийде».

      Такі ось клопоти з мостовим автопереходом через «запорізький» Дніпро — об'єктом, який і без фінансової «підніжки» уряду фахівці вважають чи не найскладнішою новобудовою України. Що ж  робитимуть будівельники поточного року? «Зосередимось на бурінні і зведенні опор у річці, — ділиться планами начальник будівництва Іван Ольховик. — Треба завершити «розв'язки» 13-ї та 15-ї опор, а також «розв'язку» другої і п'ятої споруд на Хортиці. Вистачає і земляних робіт. Зокрема, на новий насип перенесемо колію, аби влаштувати шляхопровід; закільцюємо, з виходом на набережну, 17-ту споруду, яка вже майже готова».

      Усе буде якщо не о'кей, то «більш-менш» за умови дотримання урядом своїх обіцянок. Хтозна, чи вірять будівельники в забобони. Та задовго до новорічних свят на всіх зведених опорах вони встановили ялинки. Кажуть, аби нагадати про об'єкт-«пасинок» можновладцям, які почергово тупцювали на Хортиці чи греблі ДніпроГЕСу і після кожної клятвенної обіцянки гепали себе в груди.

      Дивно, що мовчать екологи, запорізька громада. Їхній протест щодо використання «тіла» Хортиці як природної опори для нового автопереходу через Дніпро свого часу проектувальники і влада зігнорували — факт доконаний. Як, зауважу, і залежність негативного впливу будзагонів на флору і фауну острова від терміну їхнього перебування у заповідній зоні.Чому б знову не подати свій  голос, скажімо, тій таки ж громадській організації «Захистимо Хортицю!»? Дивись, почують її в уряді і надалі не будуть скупитися, «огривнюючи» унікальний об'єкт загальнодержавного значення. А добігатиме бюджетна гривня до Запоріжжя у повному обсязі — мостобудівники таки швидше залишать заповідник. У  цьому, жодних сумнівів, зацікавлені всі сторони.