Пазуристий сучАрт

      Минуло чотири місяці з часу відкриття одного з найбільших центрів сучасного мистецтва у східній Європі. Нагадаємо, торік, 16 вересня, презентацію PinchukArtCentre та першої виставки «Новий простір» супроводжував незапланований «спецефект» у вигляді займання сценічних декорацій. Служби PinchukArtCentre стверджують, що першу виставку відвідало більш як тридцять п'ять тисяч осіб. У створенні такого ажіотажу навколо центру не в останню чергу варто дякувати засобам масової інформації, які надали події безпрецедентного значення і ваги. Медійний маховик мав такий потужний поштовх, що його цілком вистачить іще принаймні на кілька чергових змін експозиції Центру, а українські видання за інерцією надаватимуть свої шпальти під екзальтовані журналістські «охи» з «ахами». Тож, очевидно, маркетингові служби галереї зробили цілком логічний висновок, що з вітчизняними журналістами панькатися годі. Краще запрограмувати їхні газетярські потуги не на змалювання естетського релаксу екзотичних західних митців та вітчизняного мистецького й політичного бомонду, а на тлумачення «маленьким» українцям ролі та значення сучАрту.

      Тому відвідини газетярами нової виставки з лаконічною назвою GENERATIONS.UsA вирішено було обмежити спілкуванням із кураторами. У рішенні показати журналістам недомонтовану виставку напередодні відкриття оптимісти можуть побачити зворушливо родинне ставлення до нашого брата. Песимісти ж нехай собі думають, як знають. Тож по-порядку. В четвер, 18 січня, о 14.00 представників мас-медіа зібрали біля PinchukArtCentre, самісінько навпроти бічного входу на Бессарабський базар. Поволеньки їх по черзі пропустили через металошукач і ввічливо «прошмонали» сумки. Це дало підставу багатьом «розкатати губу» і встигнути нафантазувати душевне спілкування з бомондом, вітчизняними та закордонними галеристами, просунутими митцями, а як пощастить, то й із самим батьком Центру. Далі бадьорі дівчатка вручили прес-пакет, який, до речі, збирався похапцем на очах у запрошених. «Спершу піднімаєтеся на шостий поверх у роздягальню, потім — на четвертий на екскурсію», — гречно скеровували журналістів прес-діви. Тим часом на четвертому поверсі презентація-екскурсія для преси вже почалась.

      Позаяк GENERATIONS.UsA — це спільна виставка робіт молодих художників України та Сполучених Штатів Америки, то й екскурсоводів було два: куратор Олександр Соловйов та щойно призначений на посаду президента PinchukArtCentre американський куратор українського походження, директор центру сучасного мистецтва Baltic (Гейтсхед, Англія) Пітер Дорошенко. Господарі попередили журналістів, що остаточно виставка ще не домонтована, попросили дивитися під ноги, щоб не зашпортатися об недоприбираний мотлох та мистецькі твори, і, попередивши, що часу обмаль, рекомендували ставити свої запитання по ходу екскурсії. Новоспечений президент Пітер Дорошенко попередив присутніх: «Я поки що не досить обізнаний з усіма явищами українського малярства і багато чого навчався у процесі створення виставки від колеги Олександра Соловйова. Тому розповідатиму про американських художників, творчість яких знаю краще».

      Екскурсія часом нагадувала лекцію про живопис для вихованців середньої групи дитсадка, а часом — душевну розмову психотерапевта з пацієнтом психо-неврологічного диспансера, який уявив себе одночасно Сальвадором Далі, Левітаном, Чарлі Чапліним та Авраамом Лінкольном. Цілком зрозуміле бажання кураторів вкласти в уста і в майбутні тексти присутніх журналістів «правильне» тлумачення виставки. Адже від цього залежатиме реакція і сприйняття українським народом галереї, а відтак — подальше формування позитивного іміджу PinchukArtCentre як центру благодійного, просунутого і просвітницького. Та чи варто загравати з народом, прикрашаючи його довірливі вуха макаронними виробами? Нова виставка центру сучасного мистецтва Віктора Пінчука — це відверто альтернативне мистецтво, шарж на культурні надбання цивілізації. Це інтелектуальні забавки митців, які, усвідомивши, що таки «немає нового», не лізуть у зашморг, а дотепно і по-молодечому нахабно пускають мильні бульбашки, насолоджуючись життям як воно є.

      Дивлячись на серйозні, глибокодумні й поважні вирази облич своїх колег, які отаркою на кількадесят осіб чемно пересувалися за «екскурсоводами», я вкотре переконалася, що для поціновувачів матрьошок і гіпсових котиків чи ортодоксальних адептів класичного живопису ця галерея ніколи не зможе стати своєю. Модною — так, але ніколи рідною чи принаймні цікавою. І не зарадять розповіді кураторів про те, що «художник акцентує своє кредо в руслі перформенсів, а історія з подушок, тонованих чаєм і розмальованих кульковою ручкою, має фрейдистський підтекст» (О.Соловйов про інсталяцію Станіслава Волязловського «Дифузія ідентичності»). Власне, на цій інсталяції ми з колегою Юкою Гавриловою й відкололись від екскурсії. Дуже вже хотілося «повтикати» в канібалістично-садистсько-сюрчикові сюжети, «подушкової графіки». «Як думаєш, чому при вході перевіряли наші сумки, якщо всі VIP-персони прийдуть на відкриття завтра?» — цікавлюся думкою Юки. «Поглянь, — відповідає Гаврилова, лагідно колупаючи нігтем деталь одного з мистецьких об'єктів. — Цей матеріал схожий на матеріал, з якого виготовляють фалоімітатори. Уяви, якби якійсь стурбованій журналістці вдалося пронести в сумочці ножа! Вона неодмінно порізала б цей твір мистецтва».

      На виставці представлені роботи різних напрямків: живопис, графіка, скульптура, фотографія, відео, настінне панно, інсталяція. GENERATIONS.UsA не потребує зайвих тлумачень. Очевидно, що більшість її авторів (дванадцять українських і вісім американських) — це люди, які усвідомили, що живуть в епоху, коли слова й символи втратили свій зміст. Як митцям, так і їхнім реципієнтам залишається лише реготати й рефлексувати.

      Екскурсія завершилась у галерейному барі, такому білому, аж виїдало очі. Журналістам запропонували закусити мистецтво естетськими канапочками, левова частина яких теж належала до альтернативного мистецтва, бо складалася з житнього хліба зі шматочками сирої риби і сирої підчеревини.

      «А чому нас на завтрашнє відкриття не запрошують?»– їдучи вже в ліфті вередувала якась екзальтована медійниця. «Завтра виставлятимуть діаманти, тому доступ обмежений», — відрубує невгамовна Юка. «І я хочу дивитися на діаманти», — «купується» журналістка.

      Задоволені й невибагливі «папи-карли» вітчизняної преси із Бессарабського кварталу зграйками розлітались по столичних редакціях, гордо несучи красиві пакуночки з написом PinchukArtCentre під зацікавлені погляди перехожих. Тепер це не просто акули пера. Тепер це ще й учасники хепенінгу, люди-реклама.

ДОВІДКА «УМ»

      Виставку GENERATIONS.UsA представляють 12 українських та 8 американських художників: Станіслав Волязловський, Ксенія Гнилицька та Лада Наконечна, Микита Кадан, Жанна Кадрова, Володимир Кузнєцов, Олена Полященко, Микола Рідний, Белла Рогачова, Олександр Семенов, Олеся Хоменко, Маша Шубіна, а також Dzine, Faile, Kozyndan, Shepard Fairey, Naomi Fisher, Ryan McGinness, Ed Tampleton, Swoon. Це експериментальна виставка. Її кураторам самим цікаво знати, «який вигляд матиме це провокативне мистецтво в респектабельних стінах галереї». Триватиме нова виставка до 25 березня.

ДОСЬЄ «УМ»

      Президентом PinchukArtCentre призначено американського куратора Пітера Дорошенка, директора одного з найбільших європейських центрів мистецтва Baltic (Англія). Спільно з засновником центру та українськими кураторами Дорошенко формуватиме стратегію розвитку центру сучасного мистецтва.

      Пітер Дорошенко народився 1962 року в Чикаго. Останні 15 років посідав кураторські та директорські позиції в низці різноманітних інституцій, що презентують сучасне мистецтво. 2002 року уряд Франції нагородив Дорошенка дипломом кавалера Ордена мистецтва й літератури.