«Єдина річ, яка не під силу Господу, — розібратися, що відбувається в законі про авторські права», — жартував колись Марк Твен, який 200 років тому очолив рух на їхній захист. Особливо важко це зробити, розбираючись в його «українському родичеві». Минулого року ЗМІ активно говорили про суміжні відрахування для артистів, зібрані Українською лігою музичних прав. Про те, що за музику треба платити виконавцю (суміжні права), а також авторам слів та музики (авторські права), багато хто дізнався вперше. Про практику відрахування не менше двох відсотків від закладу за публічне відтворення музичних творів деякі ресторатори чи власники диско- барів не знають і досі, обурюючись, коли до них звертаються представники організацій колективного управління авторськими і суміжними правами (ОКУ). Насправді ОКУ в Україні зареєстровано аж 11, і діють вони не з минулого року. Інша справа, що бурхливої діяльності у них не помітно. Подейкують, що за всесвітньо відомий хіт Селін Діон My heart will go on у час його найбільшої популярності Україна перерахувала їй аж 14 доларів.