З холодного краю

      Купання у крижаній воді... Декому від самої думки про цю процедуру стає зимно. А є ж люди, які демонструють просто фантастичну витривалість до холоду. Як, наприклад, чеський військовий льотчик Ян Новак, котрий років двадцять тому був учасником багатьох міжнародних семінарів із моржування. Новак занурювався у крижану воду з головою, не з'являвся на поверхні по кілька десятків секунд, а вийшовши на берег, замість того щоб одягати кожух, падав на сніг, наче на пісок Маямі-Біч. В Україні також є «специ» з моржування. З одним із них кореспондент «УМ» познайомився напередодні Водохреща — адже саме на це свято в нас прийнято приймати «бойове хрещення» в ополонках.

Без верхнього одягу навіть узимку

      «Упізнати мене легко. Я буду в жовтій футболці з написом «Україна», — сказав Роман Тимовчак, президент Української асоціації загартовування та зимового плавання, коли ми з ним домовлялися про зустріч. Погодьтеся, навіть у нинішньому незвично теплому січні мало хто ходить по вулиці в такому вигляді. 61-річний Роман Андрійович займається моржуванням уже близько тридцяти років, причому двадцять останніх років верхнім одягом він майже не користується — уявляєте, яка економія для сімейного бюджету?! Знайомі й колеги (а наш герой працює програмістом в Інформаційно-статистичному інституті управління Південно-західної залізниці) до його дивацтв ставляться з повагою. Ще б пак, адже Роман Андрійович, як для свого віку, виглядає чудово. Сам він із цього приводу жартує: мовляв, у холодильнику продукти довше залишаються свіжими.

      «Нас із дитинства привчають боятися холоду, — каже Роман Тимовчак. — Подивіться, як більшість батьків одягають своїх дітей: за принципом «капусти» — майка, сорочка, светр, комбінезон, куртка. В такій амуніції дитині навіть ходити важко. Насправді одягатися треба якомога легше. Головне — не забувати основного правила загартовування: все робити поступово і знати міру».

Чи виправданий такий екстрiм?

      Звісно, є скептики, в тому числі й серед науковців, які прихильність до холоду порівнюють із наркотичною залежністю. Мовляв, якщо перестати купатися у холодній воді, то відразу повилазять старі й з'являться нові болячки. Любителів зимового купання іноді навіть називають «транжирами стратегічних запасів організму», нагадуючи, що для пом'якшення шоко-больового удару в людини є унікальний засіб — опіоди й ендорфіни. Ці внутрішні наркотики (похідні опіуму й морфію) виробляються у головному мозку в невеликій кількості й «задумані» природою на крайній випадок. Таким чином, той, хто щоденно купається в крижаній воді, ніби розтринькує «недоторканний запас» захисних гормонів.

      Роман Тимовчак у дискусії вчених не встряє, лише наводить аргументи із власної практики. «Я не стверджую, що зимове плавання лікує, — каже пан Роман. — Але воно допомагає тримати тіло й дух у належному тонусі. У київському клубі зимового плавання є декілька дуже літніх моржів. Віктору Костянтиновичу Трохименку, наприклад, уже 87 років, Данилу Антоновичу Микитенку й Івану Степановичу Чуйку — 81 рік. А чого варта біографія 74-річного Петра Петриковця! Моржем він став, коли жив за Полярним колом. Петро Анцелович купався навіть у Північному льодовитому океані, за своє життя подолав у воді близько п'яти тисяч кілометрів, iз них 250  — при температурі води від 0 до 2 градусів тепла. Досить побачити наших ветеранів — і всі сумніви щодо користі загартовування відразу зникають. У цих дідусів і бабусь стільки енергії, що й дехто з молодих міг би позаздрити!».

Швидше, довше, зимніше

      В Україні вже більше 13 років регулярно проводять чемпіонати з зимового плавання. Чоловіки змагаються на дистанції 50 метрів, жінки — 25. Переможців і призерів визначають окремо у двох вікових категоріях: чоловіки — молодші 40 років і старші, жінки — до й після 35.

      Крім звичайного зимового плавання, виявляється, є ще й марафонські зимові запливи, коли учасники долають 400 метрів, перебуваючи при цьому в холодній воді до 20 хвилин. Щоправда, на українських теренах подібні змагання поки ще не відбувалися. І не тому, що наші не можуть. Просто це надто дороге задоволення. Адже на такому екстремальному марафоні обов'язково повинні бути присутні водолази, «швидка допомога». А ще потрібне приміщення, де учасники могли б погрітися. «Хоча свої марафонці у нас є, — зазначає президент Української асоціації зимового плавання. — Українці неодноразово брали участь у марафонських зимових запливах у Китаї, Монголії, протоці Ла-Манш тощо».

Випробувано на собі

      Роман Тимовчак запросив кореспондента «УМ» на тренування членів клубу зимового плавання. Я із задоволенням прийняв пропозицію. Тим більше що досвід зимового купання, хай і не надто великий, у мене вже був. Тож, прихопивши з дому потайки від близьких рушник та змінну білизну, наступного дня поїхав до Гідропарку.

      На пляжі біля мосту через Венеціанську затоку зібралося зо два десятки моржів і моржих. Я серед них виявився наймолодшим.

      Перш ніж зайти до води, всі разом хвилин двадцять бігали підтюпцем. У річку теж заходили майже одночасно (так простіше в сенсі психології). Більшість учасників пропливли по кілька метрів і вийшли на берег. Дехто плавав довше, а один із моржів навіть переплив затоку. Я на таке геройство, звісно, не наважився. Але свої тридцять секунд у воді вiдбув (а її температура того дня становила близько 4 градусів). І навіть одержав із рук Романа Андрійовича посвідчення моржа-початківця.

      А ще я дізнався, що Роман Тимовчак, крім зимового плавання, серйозно займається саунним спортом. Саме так — саунним, а не санним. Суть цієї «забавки» проста: хто довше просидить у сауні, той і переможець. Більшість моржів, як правило, легко переносять не тільки низькі, а й високі температури. Тому, якщо ви готуєтеся до переходу через пустелю Сахара, зимове купання у Дніпрі вам може стати у пригоді.

Олексій ГОНЧАРУК.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Із життя моржів

      У книзі Д. Ейдельмана «Оповідання про аварії кораблів» наведено графік виживання людини у крижаній воді. Граничний час перебування — 12 хвилин, після чого настає втрата свідомості, а відтак і смерть. Утім через психологічний шок смерть зазвичай настає ще раніше.

      Інший автор — А. Бомбар — пише в книзі «За бортом за власним бажанням»: «Багато хто з людей, що опинилися в крижаній воді, гине задовго до того, як фізичні чи фізіологічні умови перебування стають дійсно смертельними».

* * *

      Наприкінці 1950-х років американські фізіологи вивчали стійкість до холоду аборигенів Австралії, які при температурі повітря +5оС спокійнісінько спали роздягнутими на голій землі біля вогнища. Температура тіла при цьому залишалася нормальною, а ось температура шкіри знижувалася: на тулубі — до 15, на кінцівках — лише до 10 градусів. У звичайних людей за таких умов мало б виникнути відчуття нестерпного болю.

* * *

      Японський професор Ямаучі 30 років тому винайшов метод антисауни (інша назва — кріосауна), що сьогодні досить широко використовується у медицині. Процедура виглядає приблизно так: спочатку пацієнт дві—три хвилини проводить у «передбаннику», де температура становить — 26оС, потім 10—30 секунд перебуває у самій «кріосауні» (тобто кабіні з парою рідкого азоту), в якій мороз сягає 120оС. Після чого повертається до «передбанника» (на дві—три хвилини). Закінчується сеанс комплексом гімнастичних вправ за звичайної температури.

      «Кріосауну» використовують при лікуванні хвороб шкіри, опорно-рухового апарату, ревматизму тощо. Крім того, подібна процедура, за словами косметологів, має омолоджуючий ефект.