Українці — VIP-туристи?

      У журналі «Фізкультура і спорт», що за радянських часів збирав мій батько, іноді писали про спортсменів «розвинутого Заходу» — звичайно ж, із чималою часткою іронії. Якось iшлося про одну з волейбольних збірних чи то Франції, чи то Нідерландів, чи то Данії, яка «всуху» програла всі матчі. Після такого «тріумфу» журналісти запропонували окремо відправити на чемпіонат світу скорочену офіційну делегацію й делегацію спортсменів-туристів за їхні власні гроші. Двадцять років тому такий закид вважався нормальною відповіддю «жорстокому капіталістичному ладу». Але з часом і ми відчули, що ця «капіталістична дійсність», на превеликий жаль, є нашою правдою. І чемпіонат світу з гандболу серед чоловіків, який починається в залах Німеччини сьогодні, швидше за все, стане турніром нашої чергової невдачi.

      У чоловічої збірної України є теоретичний шанс здобути путівку на Олімпійські ігри 2008 року, але, якщо дивитися на речі реально, перспектива більш ніж туманна і насправді — нездійсненна. Поїхати до Пекіна працювати за фахом можуть лише наші арбітри Валентин Вакула й Олександр Людовик. Українських рефері нерідко кидають обслуговувати матчі за участю титанів, котрі зараз диктують моду в гандболі, — Данії, Німеччини, Норвегії тощо. Якщо впораються — добре, ні — і жалю до них немає. У такому балансуваннi на лезі бритви судді жодного разу (!) не схибили, тому що досягли високої кваліфікації. Не пригадується, щоб в інших командних видах спорту українським рефері довіряли обслуговувати поєдинки за медалі. Якщо провести паралель з футболом — це рівень італійця П’єра-Луїджі Колліни.

      У сучасному українському гандболі немає покоління, що «робить гру». У чоловіків (як, до речі, і в жінок), була тільки одна «путяща» генерація — парубки 1974-77 років народження склали основу збірної, яка у 2001-му вперше за часів незалежності виступила на чемпіонаті світу і посіла одразу сьоме місце — на той час найвище досягнення серед ігрових видів спорту на світових форумах. Той показник у 2003-му перекрила жіноча гандбольна команда під керівництвом Леоніда Ратнера, яка здобула бронзові нагороди Олімпіади — єдині для України в історії всіх ігрових дисциплін.

      Так от, щодо поколінь. Спортсмени 1974-77 р. н. у змаганнях чоловіків у 1997-му здобули «срібло» молодіжного чемпіонату світу; дівчата — у 1994-му вибороли золоті медалі першості Європи серед юніорок, а за два роки — срібні медалі серед «молодіжок». У 2000 році ці ж гандболістки стали другими на дорослому чемпіонаті Старого світу. До всіх досягнень жіночих збірних причетний «наймедальніший» тренер України — Леонід Євтушенко. Тобто те покоління вистрілило, а от далі виникають проблеми.

      Серед героїв чоловічого ЧС-2001 слід відзначити двох «супергравців» — Олега Великого і В’ячеслава Лочмана. На жаль, Олег прийняв німецьке громадянство, а В’ячеслав — зазнав травми. У цьому й полягала «карма» нашої національної команди. Багато тренерів казали, що Великий зрадив їх особисто, подібними висловами сипали й дуже «чисті» люди із федерації. Але всі вони чомусь керувалися зовсім не моральними принципами, коли йшлося про договірні матчі, «заряджання» суддів на результат і тому подібне. Олега і В’ячеслава зараз у команді немає — відсутнє й правильне ставлення до справи.

      Аби отримати олімпійську ліцензію, потрібно посісти місце в чільній п’ятірці чемпіонату світу. Для цього, насамперед, у першому раунді фінальної частини чемпіонату світу-2007 необхідно стати бодай другими у квартеті, де компанію підопічним Сергія Кушнирюка складуть Франція, Ісландія й Австралія. Найімовірніше, виграємо ми тільки у представників Зеленого континенту й потім змагатимемося за 13-18 місця. Але навіть після цього українська команда матиме ще одну можливість потрапити до Пекіна-2008 — стати... переможцем чемпіонату Європи-2008, що відбудеться на початку олімпійського року. Диво? Але ж ніхто не відбирав у нас права на мрію...

Олексій ГОНЧАРУК.

 ХТО, ДЕ, КОЛИ

Чемпіонат світу серед чоловіків

Німеччина. 19 січня — 4 лютого 2007 р.

Група В (Магдебург)

Розклад матчів збірної України:

20 січня. Україна — Франція

21 січня. Україна — Ісландія

22 січня. Україна — Австралія

Склад збірної України

Воротарі: Євген Будко («ЗТР», Запоріжжя), Сергій Білик («Телеком», Австрія), Вадим Бражник («Будівельник», Бровари)

Польові гравці: Андрій Наталюк, Віталій Нат, Сергій Онуфрієнко, Ігор Андрющенко (усі — «ЗТР»), Андрій Абрамов, Сергій Ремізов («Шахтар», Донецьк), Юрій Петренко («Дюнкерк», Франція), Євген Гурковський, Віктор Шкробанець (обидва — «Портовик», Південне), Володимир Кисиль (Ісландія), Юрій Костецький («Брага», Португалія), Сергій Шельменко («Кронау», Німеччина), Олег Мальцев («Металург», Македонія).

Головний тренер — Сергій Кушнирюк, тренер — Іван Фучеджи