Ірак на вулиці Прорізній
Театральний режисер Джавад ель Есседі, добре знаний на міжнародних фестивалях у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, вже 25 років не був удома, в Іраку. Він тільки телефонує своїм рідним, інколи пише їм листи. На цей крок Джавад пішов добровільно. В його рідному місті Кербала за режиму Хусейна люди потерпали від злиднів, зростала злочинність, збільшувалася кількість неписьменних. «Як на Україні за комуністів, — каже Джавад. — Але в Іраку це продовжується й сьогодні. Буває таке, що люди мруть від голоду. А коли Ірак окупувала Америка, почали з'являтися на дорогах, під ганками трупи. Американські солдати гвалтують іракських жінок, убивають їхніх дітей. Море людей кинулося шукати порятунку за кордоном. Але, щоб отримати статус біженця, іракцям треба чекати іноді кілька років. Часто вони в неопалюваних підвалах хворіють на туберкульоз, помирають. У Корані сказано, що той, хто залишить свою батьківщину, буде покараний. Ми залишили свою батьківщину...»