Пернаті біофабрики
Понад десять років тому шотландські вчені прославили ім'я рідного інституту Рослін, створивши першого в світі генетично модифікованого ссавця. Сьогодні «батьки» вівці Доллі, які стали справжніми метрами у галузі клонування, всерйоз узялися за вирощування генетично модифікованих... курей! Звісно ж, проблеми прокращення яйценосності чубатурок чи збільшення ваги бройлерів учених не цікавили. Як, власне, й клонування домашніх птахів, яких легше виростити з яйця. У чому ж полягає досягнення шотландців, завдяки якому про них знову заговорив увесь учений світ? Як повідомляє журнал «Наукові записки Національної Академії Наук» ( http://www. pnas.org), науковці доклали значних зусиль, аби змусити лабораторних птахів нести «не прості, а золоті» яйця — джерело протипухлинних протеїнів.
Аби створити лікувальний продукт, дослідники під керівництвом Хелен Санг вмонтували гени, які відповідають за синтез протеїнів, у вірусні частки. Перетворивши таким чином вірус на міні-фабрику з виробництва протиракових препаратів, учені за допомогою ін'єкцій вводили масу в тканину курячих ембріонів і чекали, поки з яйця вилупиться курчатко. Через півроку молоденька курка вже видавала на-гора яйця, з білка яких учені виділяли два різновиди вкрай важливих для онкохворої людини протеїнів. Йдеться про людський інтерферон b-1a (компонент імунної системи, який має противірусні й протиракові властивості) та моноклональні антитіла (речовини, які активно борються з меланомами).
Як повідомляють «Медновини», на сьогоднішній день дослідники виростили вже п'ять поколінь генетично модифікованих диво-курей. А це близько півтисячі чубатурок, які несуть яйця з лікувальним білком. За словами дослідників, відтепер протеїни можна буде отримувати у великій кількості, а їхнє виробництво значно здешевшає. Тож необхідні протипухлинні препарати зможуть отримати всі, хто потребує допомоги, сподіваються закордонні фахівці.
Коли недорогі препарати «від курочки Ряби» з'являться на прилавках шотландських аптек і чи потраплять вони згодом на український ринок, на-разі невідомо. Наші онкологи не можуть сказати нічого певного про ефективність цієї новинки, але більшість чули про використання курячого білка для лікування онкологічно хворих у нашій державі. Щоправда, в українському варіанті фігурували не генетично модифіковані, а звичайнісінькі чубатурки. Йдеться про методику радянського медика Гаврила Капустіна — головного лікаря одного з медичних закладів Костромської області, який у 50-х роках минулого століття розробив і перевірив на практиці цілющі властивості живої речовини курячого яйця.
Білкові уколи: варто перевірити
За методикою Капустіна, найсвіжіше, щойно з-під курки яйце треба змішати з фізіологічним розчином, взяти від одного до п'яти «кубиків» отриманої маси (залежно від віку пацієнта) і вколоти рідину у м'яз. Після кількох таких ін'єкцій стан пацієнтів, хворих на ящур чи виразку, рак чи пневмонію, значно поліпшувався. Щоправда методика Капустіна недовго була рекомендована до застосування у лікарнях Москви — всього кілька років. Згодом радянські медики назвали цей спосіб неефективним і поховали його в архівах.
Втім «яйцетерапія» виявилася живучою — цей напівпідпільний спосіб лікування і сьогодні практикують народні цілителі. Як розповів «УМ» провідний науковий співробітник Інституту експериментальної патології, онкології та радіології імені Кавецького, доктор медичних наук, професор Валерій Тарутінов, він не раз чув про такі випадки, коли українцям, хворим на рак, кололи курячий білок. Звісно, про остаточне одужання не йшлося, але деяким пацієнтам це справді допомагало. Яким чином? Введені у кров протеїни підвищують загальну опірність організму, тобто стимулюють вироблення неспецифічного імунітету, і завдяки такому імунному вибухові організм може або «однією лівою» повбивати клятих ворогів, або ж «зігнутися у три погибелі» від потужної алергійної реакції. Причому другий варіант трапляється не так уже й рідко — не треба забувати, що білок курячого яйця є сильним алергеном. Тому, як стверджує професор Тарутінов, до застосування цієї методики треба ставитися вкрай обережно. Принаймні до того часу, поки кваліфіковані онкологи не визначать усі «плюси» й «мінуси» такого лікування й не попрацюють над удосконаленням методики. А раптом із яйця вдасться отримати універсальний протипухлинний препарат?
«Звісно, я хотів би зібрати всі методики лікування злоякісних пухлин в одному експериментально-клінічному відділі, — ділиться своїми планами Валерій Тарутінов. — Ми б досліджували ефективність традиційних, народних та експериментальних засобів у комплексі, знаходячи найоптимальниший спосіб лікування для кожного окремого пацієнта. Можливо, одного хворого порятує фітотерапія в поєднанні з прийомом медикаментів, другому допоможе спеціально підібрана дієта, а для третього інформаційно-хвильова терапія на тлі внутрішньовенного лазерного опромінення крові дасть набагато кращий результат, аніж звичайна хіміотерапія. Володіючи базою усіх протипухлинних засобів, українські онкологи могли б «будувати» для кожного пацієнта індивідуальний «ланцюжок» і без операції лікувати рак. Я відчуваю, що це можливо, — кваліфікованих кадрів, яким це під силу, в нас вистачає. Затримка лише за фінансуванням, але без нього, як ви розумієте, такий відділ з'явиться нескоро...»