Як і будь-якому хроніку-гастритнику, мені щонайменше двічі на рік — на початку весни та в середині осені — допікають сезонні загострення «улюбленої» хвороби, пов'язаної із підвищеною секреторністю шлунка. А це значить, що протягом місяця (двох, трьох — це вже у кого як складеться) треба сидіти на несмачній дієті, пити спеціальні пігулки і, наскiльки це можливо, якомога менше нервувати. Iнакше шлунок «вiддячить» гострою больовою атакою. Добре, якщо у цей момент під руку потрапляє пляшка лужної води: «Сваляви», «Лужанської-7», «Боржомі», «Поляни Квасової» чи «Поляни Купель». Особливо ж люблю останню — ця гідрокарбонатно-натрієва борна вода не лише нейтралізує зайву кислоту в шлунку, заспокоює запалені стінки слизової та зрештою вгамовує біль у животі. Заразом вона виводить токсини з організму, покращує ферментативні процеси, підсилює приплив крові до шлунка й печінки, стимулює виділення печінковими клітинами жовчі та ліквідовує печію. А побувавши в селищі Поляна Свалявського району біля джерела, з якого витікає ця лікувальна водичка, я дізналася про інші, не менш цінні її властивості.

Понад десять років тому шотландські вчені прославили ім'я рідного інституту Рослін, створивши першого в світі генетично модифікованого ссавця. Сьогодні «батьки» вівці Доллі, які стали справжніми метрами у галузі клонування, всерйоз узялися за вирощування генетично модифікованих... курей! Звісно ж, проблеми прокращення яйценосності чубатурок чи збільшення ваги бройлерів учених не цікавили. Як, власне, й клонування домашніх птахів, яких легше виростити з яйця. У чому ж полягає досягнення шотландців, завдяки якому про них знову заговорив увесь учений світ? Як повідомляє журнал «Наукові записки Національної Академії Наук» ( http://www. pnas.org), науковці доклали значних зусиль, аби змусити лабораторних птахів нести «не прості, а золоті» яйця — джерело протипухлинних протеїнів.