Вам кави, пане професоре?

      Відтоді, як у Чернівцях закрили Fedirko Gallery і художник Анатолій Федірко символічно гепнув на знак протесту палицею по своєму витвору — фанерному пам'ятнику Казимиру Малевичу, пройшло два місяці. Фанерний Малевич вижив, правда, емігрував. Як стверджує автор, єдиний у світі пам'ятник професору Малевичу відтворює не візуальний, а духовний образ митця. Відповідно, й мусить руйнувати стереотипи про пафосно-вбогі постаменти: це переносний мандруючий пам'ятник у стилі супрематизму, основоположником якого був сам Малевич. 11 січня Малевич транзитом побував у Львові — три години просидів за столиком біля «Дзиги», на Старовірменській, а 13 січня знайшов притулок у наймистецькішому європейському місті — Кракові. Тепер удень синьо-біло-червоно-чорний професор Малевич, якому Антолій Федірко приробив ще й ноги (у Чернівцях пам'ятник обходився без такої умовності), сидить на відкритій терасі арт-кав'ярні «БараКа», а ввечері пан Казимир «переходить» у приміщення і займає такий столик, щоб його було добре видно і з вулиці, і з будь-якої точки закладу. Під час перформенсу, який відбувся за сприяння студентів та викладачів кафедри україністики Ягеллонського університету, читав свій останній роман «Намір» Любко Дереш, а літературний критик Олександр Бойченко презентував журнал «Потяг 76».