Тезе у Загребі

17.01.2007

      Близько 1,5 тисячі хлопців і дівчат з Києва, Львова, Запоріжжя, Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців, Коломиї та інших міст України зустріли 2007 рік у столиці Хорватії, Загребі, де цьогоріч проходив міжнародний християнський собор «Тезе». Монахи з невеличкого французького селища Тезе вже 29-й рік поспіль організовують екуменічні зустрічі для молоді різних християнських конфесій із багатьох куточків світу. Українці вперше долучилися до «паломництва довіри» після розпаду СРСР.

      Кожна конфесія має власну традицію відправлення служби Божої. Для того щоб усі віряни почувалися єдиною спільнотою під час літургії, ченці з Тезе виробили систему богослужіння. Її особливістю є коротенькі релігійні пісні-канони, які повторюють від 5 до 10 разів між читаннями уривків зі Святого Письма та коментарями до них. Нескладні наспіви і щирі слова відтак легко запам'ятовуються, і вже на другий день наспівуєш їх мимоволі, коли простуєш вулицею, їдеш в автобусі, лягаєш спати. На зустрічах Тезе кожна молитва співається водночас різними мовами, у спеціальних пісенниках подається переклад щонайменше п'ятьма європейськими мовами. Під час молитов і проповідей ми чули обов'язковий переклад українською.

      Окрім молитовного читання, учасники зустрічі беруть участь у невеличких конференціях, присвячених важливим загальнополітичним темам: відверненню війни, допомозі біженцям, справедливій торгівлі. Для тих, хто цікавиться історією та культурою країни, в якій проходить зустріч, організовуються цікаві екскурсії. Усі заходи влаштовують так, аби молоді люди з різних країн могли поспілкуватися. Особисто мені найбільше вдалося потоваришувати з поляками (цьогоріч до Загреба приїхало аж 8 тисяч молоді з Польщі).

 

ДОВІДКА «УМ»

      Близько 65 років у Франції є унікальний «міжнародний» монастир — спільнота Тезе. Серед монахів є католики і протестанти 25 національностей. Частина монахів живе разом iз найбіднішим населенням Африки, частина залишається у Франції і протягом цілого року приймає вірян з усього світу, які приїжджають самі або з родинами на так званий «тиждень у Тезе». Одним із найважливіших напрямів діяльності братів є влаштування щорічних зустрічей християн, місцем проведення яких стає щоразу інше європейське місто. Наступний собор «Тезе» відбудеться у Женеві.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>