Ця хвилююча історія тягнеться ще з часів Другої світової війни. Тоді в одному з австрійських концтаборів зустрілися італієць Луїджі Педутто та українська дівчина Мокрина Юрасюк. Хлопець служив у армії Муссолінні, однак не поділяв завойовницьких устремлінь диктатора і поплатився за це. А уродженку хутора Немиринці (нині — Теофіпольського району Хмельницької області) на чужину погнали гітлерівські загарбники.
Перша симпатія між двома молодими людьми переросла у палке кохання. Експресивний італієць, як міг, підтримував свою подругу і мріяв з нею одружитися. Коли в концтабір прийшли визволителі, ув'язнених відправили на батьківщину. Разом із Мокриною хотів податися в Україну і Луїджі. Проте завадили тодішні суворі комуністичні порядки.
Увесь післявоєнний час романтичний Педутто не полишав надії зустрітися з Мокриною. Але реально розпочати пошуки українки зміг лише після розвалу СРСР. На щастя, збереглася колишня її адреса, що вселяло надію на успіх. Отож звернувся по допомогу до популярної московської телепередачі «Жди меня». Російським телевізійникам не без труднощів удалося-таки розшукати Мокрину в Кривому Розі. Вони і влаштували довгоочікувану зустріч почесного кавалера ордена Корони Італії, маршала Луїджі Педутто з обраницею його молодості. На це побачення гість привіз навіть медальйон з пасмом волосся Мокрини, відрізаним на згадку в 1945-му році.
Ця зустріч з новою силою розпалила приспані почуття закоханих. Згодом Луїджі приїжджав у Кривий Ріг, а Мокрина гостювала в Італії. Мерія Костель Сан-Лоренсо навіть присвоїла їй звання почесної громадянки міста. Педутто пропонував дамі серця одружитися і залишитися в нього. Проте жінка навідріз відмовилася полишати Україну. Тоді італієць подався за коханою у Кривий Ріг. Але і тут, підшуковуючи для купівлі помешкання для майбутнього спільного життя, не дійшли згоди. Засмучений італієць незадовго до весілля повернувся на Апенніни.
Впродовж кількох останніх років телевізійники ретельно відстежують події довкола романтичної пари і знімають фільм про історію дивовижного кохання. А щоб надати їй щасливого продовження, вирішили доповнити свою стрічку кадрами про справжнє українське весілля у рідному для Мокрини селі Лисогірка (сусіднє з Немиринцями). Головними дійовими особами стали Руслан та Інна Карякіни, котрі нещодавно якраз поєднали свої долі. Самобутні художні колективи допомогли відтворити неповторний український колорит, а мальовнича подільська природа додала фільму неповторного забарвлення. Адже чимало матеріалу було відзнято і в Італії.
Та все ж творчі картини залишають глядачам надію на оптимістичний фінал для своїх героїв, яким, до речі, вже за вісімдесят. У заключних кадрах Мокрина говорить, що дуже сумує за Луїджі. Нехай приїжджає, будемо і ми одружуватися. Ось, мовляв, і тапочки забув, тож невдовзі повернеться... Зачекаємо?