«Нема питань»? Тоді відстань...

      Припинено страйк шеститисячного колективу трьох шахт шахтоуправління «Донбас», гірники якого запевняли, що «стоятимуть до упору». Технічний кредит у розмірі 35 мільйонів гривень, взятий «Донбасом» у червні минулого року під гарантії держави, їм повернули поки наполовину. Зарплату за листопад шахтарям, які працюють стабільно, затримали і виплатили аж після попередження про зупинку шахт буквально перед новорічними святами. Та після цього «подарунку» банківські рахунки підприємства виявилися заблокованими.

      За словами начальника планово-економічного відділу шахтоуправлiння «Донбас» Георгія Козлова, гірники були готові до тривалого страйку і вже повідомили про ситуацію, що склалася, всі органи влади — від міського голови до Президента України. Вимагали повного погашення технічного кредиту; повернення дотацій за грудень — 1 мільйон 700 тисяч гривень; поновлення цін на вугілля, зменшених з 1 грудня минулого року на 1 гривню 50 копійок (без ПДВ); відміни небгрунтованого «плюса» вуглевидобутку до попереднього плану — 28 грудня «донбасівці» отримали телеграму про необхідність збільшити видобуток палива на 100 тисяч тонн на рік; встановлення реальної дотації з собівартості вугілля на 2007 рік.

      Окремим пунктом, на цьому особливо наголошують страйкарі, була вимога про самостійний статус трьох шахт «Донбасу», оскільки останній час тут точаться розмови про підпорядкування однієї з них сусідньому «Макіїввугіллю». А подібний розвиток подій для тієї ж стабільно працюючої «Щегловської» означає крах. Тобто підтягти до свого благополуччя відстаючі у всіх відношеннях шахти вона навряд чи зможе, а ось скотитися до їх незавидного рівня — запросто.

      У середу страйкуючий «Донбас» відвідала робоча група Міністерства вугільної промисловості, яку очолив перший заступник міністра Юрій Зюков. Столичні гості побували на шахтах, де призупинено вуглевидобуток, зустрілися з гірниками та журналістами. Причому останніх Юрій Зюков переконував, що робоча група тут не побачила ситуації, яка б підштовхувала шахтарів до страйку. «Є питання, — погоджується заступник міністра, — проте не потрібно створювати ситуацію, якої на сьогодні немає».

      Найперше Юрій Зюков рішуче спростував уперті чутки та розмови про ймовірність приєднання шахт «Донбасу» до «Макіїввугілля». «Я ще раз підтверджую — ніякого наказу в міністерстві немає про приєднання чи реорганізацію... На сьогодні державне підприємство «Донбас» є самостійним підприємством, підпорядкованим Мінвуглепрому. Про яку ще самостійність може йтися?»

      А щодо повернення технічного кредиту, Мінвуглепром обіцяє повернути «Донбасу» 16, 7 мільйона гривень у січні-лютому, як тільки надійдуть бюджетні кошти.

      Досить переконливо відхрещувався Юрій Зюков і від натяків на політичний підтекст економічних перипетій навколо «Донбасу». «Ситуація ніяк не пов'язана з політикою. Я не хочу надавати їй політичного забарвлення. І взагалі я не розумію, чому так склалося...» Так само голова робочої групи запевнив, що у Мінвуглепрому до директора шахтоуправління Юрія Баранова «немає питань».

      Їй-бо, з отим «не розумію» керівника міністерства нині солідарні й гірники шахтоуправління, їхні сім'ї та інші мешканці Донецька, Макіївки і низки таких же шахтарських міст і селищ. Хоча про ймовірний страйк як акцію відчаю тут знали давно. І попри відмежування керманича Мінвуглепрому від політики, саме в ній вбачають причини «холодної війни» між міністерством та шахтоуправлінням. А точніше — між директором «Донбасу» Юрієм Барановим та керiвником Мінвуглепрому Сергієм Тулубом.

      Арифметика проста. Сьогодні, схоже, на одному пальці руки можна порахувати керівника тутешніх вугільних шахт, які свого часу нормально зустрічали під час візитів у регіон екс-Прем'єрку Юлію Тимошенко і досі залишилися на своїх посадах. Приміром, відразу можна згадати тільки досвідченого Юхима Звягільського, якому це зійшло з рук. Всі інші поплатилися за навіть мініатюрні симпатії до «помаранчевих» своїми посадами. Юрій Баранов — останній з тих, хто ще під час виборів 2002 року в «регіональному» регіоні давав можливість всім кандидатам, зокрема опозиційним до «регіоналів», зустрічатися з гірниками. Від інших, після того як Мінвуглепром вдруге очолив Сергій Тулуб, який потрапив до парламенту за списком Партії регіонів, почали позбавлятися. Дехто, уникаючи проблем, самостійно написав заяву про звільнення. А звільнення тих, які опиралися, стало тільки справою часу.

      Останнім «впав» директор шахтоуправління «Південнодонбаське №1» Михайло Бугара (мав зухвалість очолювати фракцію «Нашої України» у обласній раді), якого після тривалих перевірок господарської діяльності стабільно працюючого підприємства звільнили наприкінці минулого року. Для Юрія Баранова ті ж перевірки завершилися тільки доганою. Звільняти його в умовах передстрайкової готовності шахтарів, які стали на захист директора, в міністерстві утрималися. Однак тоді, переконані гірники, керівники Мінвуглепрому взялися створювати різноманітні виробничі проблеми для шахтоуправління. За принципом — чим їх буде більше, тим гірше для Юрія Баранова, від якого тоді відвернуться його підлеглі. Саме цим тепер пояснюють «донбасівці» і виникнення заборгованості із зарплати, і неповернення кредиту, і заблоковані банківські рахунки тощо.

      Перший заступник Незалежної профспілки гірників України Анатолій Акімочкін у розмові з кореспондентом «УМ» повідомив, що страйкарі все ж знайшли спільну мову із робочою групою Мінвуглепрому і повірили обіцянкам виконати їхні вимоги.

      ...Ще не так давно столицю, де вирував Майдан, лякали шахтарями Донбасу. Мовляв, вони за «свого» Віктора Януковича готові йти у вогонь і воду. Були й такі. Вони є й досі. Проте їх тепер вже значно менше, ніж, скажімо, рік тому. Керування «регіоналiв», за яких масово голосував Донбас, Мінвуглепромом і Кабміном вже посіяли зерна розчарування. Першими, як це завжди було, схаменулися й почали протестувати гірники. І оцей страйк шахтоуправління «Донбас», схоже, тільки «квіточки», оскільки тепер тут поступово зріє переконання, що наступний велелюдний «майдан» буде вже десь посеред Донбасу. Бо надто багато нині претензій у мешканців краю до своїх земляків, яких вони недавно відрядили до столичних кабінетів . І не на таку «вдячність» розраховували ті ж гірники «Донбасу», які через страйк намагаються відстояти право нормально працювати і видобувати вугілля для країни, про долю якої довірили подбати своїм невдячним землякам.