Микола Комареус свій ВАЗ отримав, але дорогою ціною.
Компанія «Автоплан» діє в Україні, судячи з реклами, ще з 1998 року. Реклама приваблива: мінімум документів при оформленні — і ви можете мати нове авто дуже швидко, сплачуючи від 281 гривні на місяць. Салонів «Автоплану» — повно по всій Україні. Заходь, купуй, виплачуй. Але чомусь нарікання на стиль роботи «Автоплану» лунають звiдусюди. Люди скаржаться, що їх банально «розвели на гроші». Машини багатьом таки видають (фірма «АIСЕ-Україна», що є «дахом» для «Автоплану», звітує про більш як 21 тисячу проданих автівок). Але якою ціною!..
Чим може обернутися купiвля авто в такiй компанії, спробував розібратися наш журналіст.
Микола Комареус із містечка Коростишів клюнув на гачок «Автоплану» в жовтні 2005-го. Разом із дружиною Валентиною зайшли до «Торговельного центру» в Житомирі і звернули увагу на яскраву рекламу: «Автоплан». Нові автомобілі. Доступно і надійно!».
Обраний подружжям Комареусів ВАЗ 99-ї моделі коштував 36 тисяч 400 гривень. Омріяний автомобіль пан Микола одержав уже у грудні — коли сплатив 22 тисячі гривень. На решту суми «Автоплан» надавав кредит до семи років під 4 відсотки річних. Щоправда, фантастично низька відсоткова ставка на кредит виявилася оманливою. Адже платити її треба було з усієї вартості автомобіля. Тобто хай ти лишаєшся винен одну-однісіньку гривню — а 4 відсотки плати з 36 400!
Комареуси, звісно, швидко зметикували, що «задоволення» від такого кредиту на сім років розтягувати не варто. Сім’я змобілізувала всі свої фінансові ресурси й протягом кількох місяців сплатила «Автоплану» решту вартості автомобіля разом із відсотками за користування відверто здирницьким кредитом. Загалом автомобіль обійшовся в понад 39 тисяч гривень.
Яким же було здивування Комареусів, коли наступного місяця у своїй поштовій скриньці вони знову знайшли квитанцію від «Автоплану»! Аби з’ясувати це непорозуміння, зателефонували за вказаним у квитанції номером. Почуте з іншого кінця дроту не лізло ні в які двері — Комареусів уперто переконували, що вони мусять сплачувати чотири відсотки з понад 36 400 гривень вартості автомобіля протягом семи років від дня укладання договору з «Автопланом»! За такою схемою від них вимагають до вже сплачених 39 тисяч додати ще 16 тисяч гривень. Тобто переплатити за авто майже 20 тисяч! Звідки «Автоплан» «намалював» таку суму, зрозуміти вкрай складно. Адже простi підрахунки показують, що це вже навіть не 4, а всі 8 відсотків річних з усієї вартості автомобіля протягом семи років!
Ще одна жертва «Автоплану» — Олександр Шиманський — теж мешкає в Коростишеві.
«Мені поставили умову: вносиш 20 відсотків вартості — й наступного дня одержуєш автомобіль, — розповідає Шиманський. — Ці гроші я сплатив буквально протягом тижня. Але наступного дня мені сказали: завтра. Годували цими «завтраками» вісім місяців. Я вже сплатив 10 тисяч гривень — третину від вартості обраної «сімки». Але на мої запитання, коли ж нарешті матиму машину, мені знову казали: завтра! Зрозумівши, що мене ошукують, я розірвав договір з «Автопланом».
Шиманський більше не сплачує їхніх квитанцій, але кревних 10 тисяч йому так і не повернули. «Радує лише те, — продовжує Олександр, — що автомобіль я згодом таки придбав у інший спосіб — взявши кредит у банку. Грошей на перший внесок не було зовсім — «Автоплан» за вісім місяців висмоктав до останньої копійки. Але за кілька годин після підписання договору з банком я вже їздив на власній машині».
Коростишівчанин Василь Куширець має справу з «Автопланом» уже понад два роки — з червня 2004-го. За цей час він встиг сплатити за свою віртуальну «Славуту» близько 15 тисяч гривень і втратити надію на її одержання. Цікаво, що на момент укладання договору автомобіль коштував трохи більше ніж 20 тисяч, а зараз — уже майже 30! Відповідно, зростає й сума щомісячного внеску в автопланівських квитанціях.
«Та за 30 тисяч вже можна не «Славуту», а щось цікавіше придумати! Навіть за ті 15 тисяч, що я вже сплатив, на ринку непогану машину можна купити!» — нарiкає пан Василь. — Цей «Автоплан» — справжнiсiнька пастка: туди ввійшов, а назад вийти не можна!».
А тепер уявіть: навіть якщо Куширець і одержить колись свою «Славуту», то муситиме сплатити за неї значно більше, ніж 30 тисяч (згадайте історію Миколи Комареуса).
Ситуація просто таки анекдотична: чоловік щомісяця платить «Автоплану» кругленьку суму, «Автоплан» уже понад два роки на власний розсуд користується цими грішми та ще й змушує пана Куширця платити відсотки!
І Микола Комареус, і Олександр Шиманський, і Василь Куширець кажуть, що спочатку їх змусили заплатити вступний внесок, потім — поставити підписи під договорами і тільки після цього видали ті договори на руки.
«Утім, якби вони й мали можливість заздалегідь прочитати те, що підписують, — це навряд чи щось могло змінити, — каже з цього приводу юрист Світлана Шестак. — Адже людині без юридичної освіти там годі щось уторопати. Ці договори написано настільки складно й заплутано, що навіть я в них розбиралася впродовж кількох днів».
До речі, чоловік пані Світлани, Віктор Шестак, минулого року вирішив зробити дружині сюрприз — придбати машину через... «Автоплан». Одержання автомобіля йому пообіцяли протягом місяця. Чоловік майже рік сумлінно сплачував внески, але автівку так і не отримав. Врешті довелося таки робити жінці «сюрприз» — розповідати, як вхлудив на рівному місці суму з багатьма нулями.
Викладені вище історії — лише крапля в морі. В одному тільки невеличкому Коростишеві з його 30 тисячами мешканців є ще десятки й десятки людей, які вважають себе жертвами «Автоплану». Всі вони потрапили на простий гачок: реклама й консультанти обіцяють одне, а насправді в договорах з «Автопланом» усе накручено так, що клієнта обводять навколо пальця, як останнього «лоха».
Загалом, філії цієї фірми, що офіційно називається «AIСЕ-Україна», є в усіх областях, у багатьох райцентрах, а в столиці її салонів аж п’ять. В інтернеті можна надибати сотні відгуків з різних куточків країни, в яких цю організацію називають не інакше, як «лохотроном» (в «Автоплані», до речі, й «лотереї» на одержання машин раніше строку проводять). Скажімо, автор сайту http://avtoplan.narod.ru серед інших неприємних моментів констатує, зокрема, й таке: за саме укладення угоди з самого початку слід викласти понад сотню доларів; договір складено так, що у випадку його розірвання з вас знімуть принаймні тисячу гривень; при покупці звичайної «Славути» виплата кредиту, розтягнутого на сім років, обертається більш ніж шістьма тисячами «зайвих» гривень...
Заінтригований наведеними історіями, автор цих рядків вирішив особисто завітати в житомирське представництво «Автоплану» й видати себе за бажаючого придбати автомобіль. Консультант — симпатична чорнява жінка на ім’я Тетяна — разів із десять запевнила, що, уклавши угоду протягом поточного місяця, я вже у наступному місяці стану щасливим власником обраного авто, а 4 відсотки річних доведеться платити тільки за час фактичного користування кредитом.
На превеликий жаль, бачимо, що повідане консультантом насправді є, м’яко кажучи, великою неправдою.
Тож ласкаво просимо до автокраїни дурнів!
У головному офісі «Автоплану», коли журналіст «УМ» звернувся вже як представник ЗМІ, не побажали давати пояснення щодо цієї неприємної ситуації.
За поясненнями щодо тонкощів контракту з «Автопланом» «УМ» звернулася до начальника юридичного відділу Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації В'ячеслава Голубовського.
— У цілому типова форма угоди з «Автопланом» містить неадекватне співвідношення прав та зобов'язань сторін на користь товариства «АІСЕ—Україна». Проте громадяни, які надали згоду щодо участі у системі, процедурах розіграшу, щодо порядку та розмірів сплати внесків та інших умов таким чином свідомо визначилися як учасники зазначених правовідносин.
З юридичної точки зору, діяльність товариства «АІСЕ—Україна» використовує систему взаємних зобов'язань, що містить лише фрагменти деяких видів зобов'язань (наприклад, договір доручення), проте не охоплюється повною мірою жодним із видів зобов'язань, передбачених законодавством, у тому числі й «Правилами торгівлі у розстрочку» (постанова Кабміну від 01.07.98 р. N 997), які б визначали учасника як споживача у відносинах з товариством.
Однак «підкопатися» до «Автоплану» при бажанні можна. Згідно зі ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, ця угода може бути змінена або розірвана за згодою сторін. У законодавстві є така умова: зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали його на інших умовах. Тобто при бажанні громадянин, який бачить облудність укладеної угоди, може її припинити — договір може бути змінено (розірвано) за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
А в разі якщо положення договору або умови його укладання спрямовані на введення споживача в оману, дії суб'єкта господарювання можна визнати нечесною підприємницькою практикою, яка заборонена законом.
Тобто, якщо стисло, проти обману «Автоплану» можна боротися через суд за допомогою кваліфікованих юристів.
Ціни на продукти в Україні не те що не падають, а чи не з кожним днем піднімаються все вище, знищуючи всі сподівання людей на краще життя. Чи не єдиним виходом залишається тільки успішне виробництво, яке зможе покрити потреби населення та знизити вартість продукту. >>
Даремно раділи, що нафта дешевшає. Нові реалії продовжують своє повзуче, але впевнене просування вперед спиною. Нормальний борщ уже давно зжерла інфляція. Споживчий кошик для середнього українця розрахований держкомстатом, очевидно, орієнтуючись на мертвих і ненароджених. >>
Важко уявити людину, яка пройде повз магазин iз вивіскою «Знижки» без найменшого бажання зазирнути всередину! Так уже влаштована людська психологія, що самі лише слова «розпродаж», «знижка», «акція» діють на нас просто–таки магічно. Й умілі маркетологи на цьому почали грати давно: наші гаманці скоро тріснуть від купи дисконтних карток. >>
Минулий рік неабияк спустошив гаманці українців: ціни на харчі били багаторічні рекорди, а доходи не додавали оптимізму. Експерти відзначають: несприятливим економічним реаліям в Україні «підіграв» не тільки «дорогий» долар, а й стрімке підвищення цін на продукти на світових ринках: дорожчало усе — цукор, солодощі, молочні продукти, крупи, алкоголь. При цьому якість українських товарів подекуди гіршала — виробники «воюють» за ціну. «Розслаблятися» не радять аналітики українським споживачам і в новому році — готуйте щонайменше зайві 200 гривень щомісяця. >>
Із початком холодів українці незлим тихим словом починають згадувати комунальників, усю нашу систему обігрівання квартир та кругленькі суми у квитанціях за комунпослуги. Зігрітися у власній квартирі однаково вдається мало кому, відтак більшість шукає вихід із «морозостійкої» ситуації в оселі. Варіант — самотужки утеплити свою квартиру. Це ефективно, швидко, але досить дорого. Дешево зробити фасад можна тут, а ще дадуть гарантію на утеплення. >>
Українським любителям оковитої, як уже повідомляла «УМ», варто готуватися до чергової хвилі подорожчання горілки. Як відомо, Кабмін має намір ввести нові мінімальні роздрібні ціни на горілчані вироби — коньяк та горілку. І якщо зараз мінімальна ціна «зеленого змія» у продажу становить14 гривень за півлітра, то, згідно з проектом Постанови Кабміну, дешевшої горілки від 18 гривень за пляшку (коньяку — 27 гривень відповідно) у магазинах не може бути. >>
