Новий рік приніс туркменському народу нову радість у вигляді свіжої книги віршів Сапармурата Ніязова «Turkmenistan — bagtym menin». Перекладається ця збірка, яку видало місцеве видавництво у перші дні 2007-го, як «Туркменістан — щастя моє», повідомляє РІА «Новости», і в ній використана арабська графіка — себто як писали в Туркменії на початку минулого століття. Останню книгу Туркменбаші, який помер 21 грудня 2006 року, видали накладом п’ять тисяч примірників: це значно скромніше, ніж програмний твір Ніязова, двотомник «Рухнама» («Книга духу»). Ця «хартія поведінки людини, збірник канонів і установок туркменського суспільства», видана в 2001 році тиражем 100 000 примірників, перекладена 20 мовами світу, в тому числі й білоруською, українською, китайською, польською, арабською, японською, і навіть мовою зулусів. «Рухнама» входить в обов'язкову шкільну й інститутську програму, її вивчали в організаціях і на підприємствах, знання її основних положень обов'язкове при переатестації. А в 2006 президентський літературний твір літав у космос — на туркменському супутнику — в рамках спільної з Росією космічної програми.
Крім морального кодексу туркменського народу, яким фактично оголосили «Рухнаму», Сапармурат Ніязов видав 4 збірки віршів і оповідань. Книгу «Туркменістан — щастя моє» підготував до друку туркменський Національний центр культурної спадщини «Мірас».
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
