3 січня, вибравшись із дітьми до найближчого кінотеатру, ми вхопили облизня. Всі квитки були продані (це трапилося вперше у нашій сімейній кіноглядацькій практиці), тож долучатись до різдвяної казки довелося наступного дня. В залі кінотеатру був аншлаг, що вкотре спростовував спорадичні тупуваті дзявоління українофобів про непотрібність дублювання фільмів державною мовою. Слід зауважити, що кінотеатр, у якому ми дивилися фільм, розташований у звичайному спальному районі Києва, глядацька аудиторія стрічки складалася з усіх вікових категорій і жодного незадоволеного обличчя по закінченнi сеансу я не помітила.

Як і минулого року, напередодні новорічно-різдвяних свят Київ три дні був місцем проведення унікальних шоу, організованих казковим караваном Кока-Кола. Перш ніж завітати до столиці, він побував у Запоріжжі та Дніпропетровську, Одесі та Львові, Харкові та Донецьку. Новорічний караван радісно зустрічали не лише на центральних вулицях і площах міст, а й у дитячих будинках та інтернатах.

Новий рік приніс туркменському народу нову радість у вигляді свіжої книги віршів Сапармурата Ніязова «Turkmenistan — bagtym menin». Перекладається ця збірка, яку видало місцеве видавництво у перші дні 2007-го, як «Туркменістан — щастя моє», повідомляє РІА «Новости», і в ній використана арабська графіка — себто як писали в Туркменії на початку минулого століття.