І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Чи то погода не спрацювала, чи техніка
11.01.2007
Минулого року 324 сільгосппідприємства Луганщини взяли кредитів на 287 мільйонів гривень, а повернули банкам лише 41,4 млн. Принаймні такі дані на середину грудня оприлюднив начальник Головного управління агропромислового розвитку обласної держадміністрації Олександр Ольшанський.
Новопризначений (після десятирічної перерви) начальник ГУ заявив, що оголошення 2006 року Роком села «залишилося непідкріпленим ні відповідною програмою, ані збільшенням фінансування». Тому, на думку Олександра Петровича, кардинальних змін у галузі не відбулося. Власне дещо луганські аграрії все ж отримали — на 12% було збільшено державну підтримку аграріям із 48 до 60 млн. грн. у зв'язку з подорожчанням паливно-мастильних матеріалів. Але якщо порівняти ці цифри із вищенаведеними, стурбованість чиновника стає очевидною.
Чималі суми позик не забезпечили можливості селянам зібрати врожай, на який вони розраховували. Слід гадати, природа виявилася сильнішою за вітчизняних банкірів. Принаймні на погодні умови посилаються обласні керманичі, називаючи той факт, що минулого року зерна було зібрано аж на 35% менше, ніж у 2005-му: виробництво скоротилося до 845 тисяч тонн, а пшениці замість 845 тис. зібрано лише 409,4 тис. тонн. Утім Ольшанський назвав ще одну причину сумного результату: застарів і зносився машинно-тракторний парк.
Можливо, фінансові результати від діяльності аграрних підприємств не були б такими, м'яко кажучи, невиразними, якби сільськогосподарське виробництво в області (та й, мабуть, і загалом по Україні) було більш диверсифікованим. Однак навала ринку на луганське село з якихось причин призвела до тенденції прямо протилежної. Є ознаки того, що воно скочується до монокультури. Практично винищене, і досить давно, овочівництво. Вирізають велику рогату худобу — за останній рік поголів'я корів скоротилося на 23 тисячі рогатих голів, або на 21 відсоток. Як наслідок, обсяг виробництва молока знизився на 37 тис. тонн (на 9%). Щоправда, на 22 і 12 відсотків відповідно зросло виробництво свинарства та птахівництва, однак перше просто стартувало з дуже низького рівня, а відновити поголів'я дійних корів — це далеко не те саме, що виростити певну кількість кабанчиків на м'ясо.
Єдиний показник, що втішає, — це досить високий рівень газифікації луганського села: 51%. Правда, пан Ольшанський назвав відсоток газифікованих населених пунктів, а не селянських хат — боюся, в такому разі відсоток виявився б дещо меншим. А взагалі він поділився інформацією і щодо людського фактора. Виявляється, кількість фахівців у сільському господарстві порівняно з 1991 роком зменшилася вдвічі. І високі темпи газифікації сіл їх не приваблюють. Хоча Луганська аграрна академія, слід відзначити, працює з повним навантаженням.
Що ж стосується пропозицій нового керівника галузі, тут він не був оригінальним. «Задля вирішення проблем, що назріли, доцільно розробити комплексну програму розвитку села...» Ну і так далі. Щось я не пригадую, щоб у нас розроблялися програми розвитку, в тому числі й села, які були б некомплексні. Може, завдяки тому село ще й досі тримається?
