«Фофудья», безумовно, — один із найяскравіших блог-вірусів 2006 року, який можна вважати зразковою реакцією української інтернет-громади на чорносотенну риторику, що нею послуговуються у «висвітленні» подій в Україні не лише російські ЗМІ, а й вітчизняні політичні сили, котрі невтомно спекулюють «двоязичними» мантрами та оповідають затурканому виборцю, як порушують його права на мовну та культурну самоідентифікацію. Живучість такого штибу проповідей, шовіністичних за суттю та пропагандистських за формою, — явище не менш абсурдне, ніж довіра деяких виборців до нинішніх носіїв червоної ідеології, а тому давно вже не заслуговує на серйозне обговорення чи жорстку критику. Можна було б просто ігнорувати все розмаїття пульсацій потьмареної російськомовної публіки, яка цілком серйозно вбачає у нашому суспільстві «жахіття українізації». Але ж ці історії радісно спонсоруються увагою різноманітних радикалів, чиє надзавдання — підтримувати міф про міжетнічну напругу в Україні. Відтак явище це потребувало систематизованої альтернативи, котра взялася б винищувати ворога на його ж території. Оцю функцію й взяла на себе так звана «Свята Фофудья».