Інший світ

      Напередодні Нового року в столичному Музеї Тараса Шевченка відкрилася уже традиційна для зимових канікул і Різдвяних свят виставка української народної іграшки. Вона триватиме до 15 лютого. Автор ідеї цього заходу, заслужений працівник культури України, етнограф Олекса Доля залучає до виставки щороку більше майстрів. Нинішня експозиція зайняла аж шість залів музею. Вперше участь у виставці традиційної народної ляльки взяли юні майстри, чиї керамічні вироби та витинанки займають окрему залу.

      — Наші іграшкові крамниці, на жаль, заполонив екологічно шкідливий, позбавлений смаку та національного колориту, ширвжиток у вигляді пластмасових ляльок Барбі та потвор із американських мультиків. Традиційна народна іграшка має не лише позитивну енергетику, а й розвиває у дітей фантазію, — розповідає Олекса Доля.

      На відкриття виставки завітало багато відомих осіб, зокрема колишній міністр культури Ігор Ліховий, співачка і депутат Ольга Богомолець, художник Петро Гончар, актор Богдан Ступка та співачка Ніна Матвієнко. Захоплений блиск їхніх очей свідчив про те, що кожен із них у душі залишається дитиною. Ніна Матвієнко, перед тим як привітати гостей старовинною колисковою, так і звернулася до них: «Здрастуйте, любі діти!».

      — Народна іграшка — це повноцінний паралельний світ із власними законами. Він існуватиме завжди, — стверджує доросла дитина Ігор Ліховий.

      Попри те, що багато експонатів виставки повторюються з року в рік, на них не набридає дивитися. На цьогорічній виставці представлено понад тисячу робіт як членів Національної спілки народних майстрів України, так і майстрів-аматорів. Свої розкішні ляльки представили Світлана Грибан із Сумщини та Людмила Тесленко-Пономаренко із Києва. Традиційно ділиться з людьми скарбами зі своєї приватної колекції Олександр Найден. Завдяки захопленню цього чоловіка багато наших співвітчизників звернули увагу на народну іграшку. Протягом усього часу роботи виставки Варвара Мацелла вчитиме відвідувачів робити класичні лялечки-мотанки, маленькі нитяні шедеври, вбрані у справжній мініатюрний одяг. Біля пані Варвари завжди товчуться дітлахи. І це чудово, адже рука, яка зробила лялечку, навряд чи здатна буде когось скривдити.

      Зачаровують дерев'яні іграшки. Чомусь страшенно хочеться усіх їх мати вдома. І складно пояснити самій собі, дорослій тітці, яка давно вже не бавиться цяцьками, цю незбагненну дитячу забаганку. Ці іграшки просто вбирають очі й просвітлюють душу. А головне не виникає жодного сумніву в тому, що вони живі.