Найбільшим науковим відкриттям 2006 року названо доведення гіпотези Пуанкаре, зроблене математиком із Санкт-Петербурга Григорієм Перельманом. Принаймні саме таку оцінку дали роботі Перельмана експерти, які укладали рейтинг найвизначніших наукових подій року для найавторитетнішого у світі наукового журналу — Science. Доказ гіпотези Пуанкаре є ключем до розуміння форм Всесвіту. З 1904 року математики всього світу безуспішно ламали списи над цією «задачкою», яка стосується природи тривимірних просторів.
Гіпотеза Пуанкаре
Гіпотеза Пуанкаре відноситься до розділу математики, який має назву топологія — це наука про геометричні властивості предметів, що не змінюються, коли піддаються розтягуванню, викривленню або зменшенню. У гіпотезi Пуанкаре йдеться, що тривимірна сфера є лише замкнутим тривимірним простором без отворів. За гіпотезою, яку запропонував 1904 року француз Анрі Пуанкаре, простір є відповідником «гіперсфери», тривимірною поверхнею чотиривимірної кулі. Доведення цієї гіпотези виявилося надзвичайно важким завданням. 2000 року американський Інститут математики ім. Клея зарахував цю проблему до однієї з семи найважливіших задач математики третього тисячоліття та визначив нагороду в мільйон доларів за її розв'язання.
2002 року російський математик Григорій Перельман розмістив в інтернеті на сайті arXiv.org першу з трьох робіт на 30 сторінках, які стосувалися розв'язання проблеми. Варто зазначити, що arXiv.org є так званим передпублікаційним сервером, на якому вчені викладають результати своїх робіт, щоб отримати відгуки колег перед офіційною публікацією. Російський математик надав іншим ученим можливість довести правильність його ідеї. Однак після візиту 2003 року до США Перельман відмежувався від світу, відмовився публікувати свої роботи і припинив відповідати на телефонні дзвінки та електронні листи. Лише завдяки об'єднаним зусиллям багатьох провідних математиків світу започатковану ним роботу вдалося завершити та довести гіпотезу Пуанкаре.
У серпні цього року на 25-му Всесвітньому математичному конгресі в Мадриді король Іспанії мав вручити Перельману найвищу математичну нагороду світу — медаль Філдса, яку ще інколи називають «Нобелівською премією з математики». (Адже норвезька премія, згідно із заповітом Альфреда Нобеля, який мав особисту неприязнь до математиків, ігнорує цю галузь науки). Всесвітній математичний союз призначає її що чотири роки, починаючи з 1936-го. Медаллю Філдса відзначають винятково молодих математиків, не старших 40 років. Але Перельман уперше в історії цієї нагороди відмовився прийняти її, як і премію в розмірі мільйон доларів. Президент Світового математичного союзу англієць Джон Болл особисто їздив до Санкт-Петербурга і вмовляв Перельмана прийняти премію. «Він сказав мені, що почувається ізольованим від міжнародного математичного співтовариства, поза цим співтовариством, тому не хоче отримувати нагороду», — заявив шокований Джон Болл.
Сяй же, божевільний діаманте
Нам, звичайним людям, не зрозуміти спосіб мислення і стиль життя геніальних людей. Генії творять шедеври, розв'язують задачі, які не під силу нам, тому що їхній мозок діє нестандартно. Цьогорічною науковою сенсацією стало не лише доведення гіпотези Пуанкаре, але, не меншою мірою, й особа його автора.
40-річний російський математик успішно переховується від ЗМІ, своїх колег, знайомих та решти світу. На думку його колишніх співробiтників з петербурзького Iнституту математики ім. Свєтлова, він є винятковим відлюдьком. Такої ж думки і професор Прінстонського університету (США) Дзянь Тянь, який спільно з Перельманом написав книгу на тему гіпотези Пуанкаре. Він стверджує, що Перельман не надає ні найменшого значення матеріальним речам, зневажає славу та не хоче мати нічого спільного зі світовим математичним співтовариством. Математик з Гарвардського університету Артур Жаффе сказав: «Перельман повністю зосереджений на математиці. Він у цьому своєму зайнятті інколи впадає в крайнощі, так що деякі люди можуть назвати його трохи ненормальним».
Перельман закінчив школу в Петербурзі 1982 року. Паралельно відвідував міський центр математичної освіти для обдарованих дітей. Певний час працював у США. Потім у 1996 році повернувся до рідного міста, де працював у Інституті математики ім. Стєклова. Того ж року він відмовився від Європейської математичної премії, оскільки вважав комітет, який присуджує цю найвищу європейську математичну нагороду, недостатньо кваліфікованим. Колишній колега Перельмана по Інституту ім. Стєклова Тимофій Шилкін, який працював із ним в одній дослідницькій групі, заявив у інтерв'ю Бі-Бі-Сі. «Він точно заслуговує Медаль Філдса. Я цілком упевнений, що він — геній». І додав: «Боюся, що він дуже замкнута людина. Ми знаємо про нього приблизно стільки ж, що і ви, тобто небагато. Я нічого не знаю про його особисте життя, я лише знаю, що він чудовий математик».
Відлюдник-Перельман залишив інститут у січні 2006 року. За останніми даними, він безробітний і живе разом зі своєю матір'ю на її мізерну пенсію.
«Вiдремонтуйте «хрущовку» генiя!»
Російські ЗМІ не можуть вибачити математичному генію, що він відчуває до них огиду і якщо інколи й перериває мовчанку, то виключно для спілкування з західними медiа. Так, нещодавно Перельман заявив газеті «Дейлі Телеграф», що «не вартий ні тієї уваги, яку надають моїй персоні, ні того багатства, яке звалилося на мене». «Ніщо з того, що я можу сказати, не містить щонайменшого суспільного інтересу. Я кажу так не тому, що не хочу втручання в своє життя чи хочу щось приховати. Я просто вважаю, що це є нецікавим для публіки», — зазначив учений.
Російський інформаційний сайт «Лента.ru» розродився гнівною, майже сталінською тирадою на адресу вченого-математика: «Варто сказати, що академічне співтовариство частково винне в тому, що все більше і більше росіян перестають відрізняти науку від шарлатанства. Тому що для цього потрібні такі люди, як Яків Ісидорович Перельман (радянський математик, за підручниками якого навчалися багато поколінь радянських студентів. — Авт.), здатні вдихнути життя навіть у точні науки. Замість цього ми маємо Григорія Яковича Перельмана, безсумнівно геніального вченого, але який не вважає своїх співвiтчизникiв гідними хоча б короткої бесіди. Не дивно, що народ платить йому такою ж монетою». Інший російський інформаційний сайт «Страна.ru» полемізує з колегами: «Західні вчені до цього часу сприймають як дуже жорстокий жарт інформацію про те, що геніальний петербурзький математик Григорій Перельман за основним місцем роботи отримував менше 100 доларів на місяць. І таких «мізків, які сидять на бюджеті», незважаючи на колосальний «відтік» за кордон, в останні десятиліття в країні все ще більш ніж достатньо».
Депутат петербурзьких Законодавчих зборів Володимир Кучеренко у вересні звернувся до «губернатора» міста Валентини Матвієнко з проханням хоча б відремонтувати аварійний будинок — «хрущовку»-п'ятиповерхівку на околиці міста, в одній з квартир якої геніальний математик мешкає разом з мамою. «Журналісти провідних світових видань приїздять до Санкт-Петербурга, щоб взяти інтерв'ю у Перельмана, а оскільки вчений відмовляється від спілкування з пресою, то вони описують місця, де математик вчився, працював та живе», — цитує депутата агенція «Росбалт». — I цi описи псують iмiдж Санк-Петербурга.
Головні наукові досягнення 2006 року
1. Доведення гіпотези Пуанкаре.
2. Родовища ДНК. Нові техніки розшифрування та аналізу ДНК дозволили отримати генетичну інформацію про мамонтів та людину-неандертальця.
3. Зникнення льодового покрову. Науковцям вдалося документально довести дуже тривожну тенденцію до зменшення двох найбільших льодових покровів світу — Антарктики та Гренландії. Вони тануть з усе більшою швидкістю, підвищуючи талими водами рівень світового океану.
4. Риба з ногами. Відкриття закам'янілих рештків риб, вік яких становить 375 млн. років, з чітко вираженими залишками кінцівок, заповнили черговий пробіл у наших знаннях про те, як життя вийшло з моря на сушу.
5. Шапка-невидимка. Британсько-американська група вчених винайшла «метаматеріали», при нанесенні яких об'єкт стає невидимий для мікрохвиль. Предмет з таким покриттям не залишає тіні і стає невидимим для радарів.
6. Промінь надії. Ранізумаб (ranizumab) — новий лікарський препарат, що поліпшує зір у приблизно третини осіб, які потерпають від катаракти та інших вікових проблем iз погіршенням зору. Клінічні випробовування препарату виявилися дуже обнадійливими. Вченим удалося ідентифікувати гени, які відповідають за сприйнятнiсть літніми людьми таких хвороб.
7. Еволюційний шлях. Дослідження на мишах, фруктових мушках та метеликах дозволили науковцям встановити ланцюжок послідовності генетичних змін, які ведуть до еволюції живих організмів.
8. Нанокартинки. Нові мікроскопічні технології дозволили біологам встановити більш чітку картину найдрібніших структур клітин і протеїнів, які за розмірами менші 200 нанометрів.
9. Механізми пам'яті. Численні відкриття дозволили краще зрозуміти спосіб, яким наш мозок записує нові спогади. Процес так званої «довготермінової потенціації», який підсилює зв'язок між нейронами, очевидно, лежить в основі запам'ятовування.
10. Новий клас малих молекул. Учені повідомили про відкриття нового класу малих молекул RNA, які припиняють активність генів. Новий клас отримав назву коротких взаємодіючих RNA (piwi–interacting RNA).