Пошуки забутих мільйонів

28.12.2006

      Голова Луганської обласної держадміністрації Олександр Антипов знайшов спосіб подолати комунальну кризу в шахтарських містечках. «Аби отримати гроші на утримання соціальної сфери вугільних підприємств, ми маємо намір у судовому порядку відкликати підписи міських голів під актами закриття шахт області», — заявив він на черговій прес-конференції.

      Річ у тім, що в той час, коли відбувалася масова передача житла та решти соціально-культурних об'єктів, якими за радянською традицією опікувалися підприємства, просто не існувало ні державної, ані регіональної програми щодо цього доленосного процесу. Таким чином, між іншим, Олександр Миколайович кидає чималу каменюку в город нинішнього свого однопартійця і колишнього колеги Олександра Єфремова, під час керування якого областю більше писалися програми побудови комунізму в окремо взятому місці. Адже після Помаранчевої революції була лише одна спроба нав'язати органу місцевого самоврядування соцсферу — шахти «Никанор-нова» у сумнозвісному Зоринську. Але цього тоді не допустив Геннадій Москаль.

      А його наступник сьогодні відмічає, що «об'єкти були передані без жодної копійчини». Не дивлячись на це, мери підписували протоколи. У результаті недофінансування становить 101 мільйон гривень.

      — Тепер я збираюся через суд відмінити рішення про «недофінансовану» передачу соціальної сфери і домогтися в Міністерстві вугільної промисловості України виділення цих мільйонів, — підкреслив голова ОДА.

      Крім того, він наголосив, що на даний час не завізував жодного контракту із новопризначеними керівниками вугільних підприємств краю («Україна молода» повідомляла про пошесть відставок місцевих вугільних «генералів» із приходом у Мінвуглепром Сергія Тулуба — і на заміну їх «донецькими»), без чого міністерство не зможе з ними укласти контрактів: «За домовленістю із міністром я буду оцінювати роботу цих генеральних директорів не тільки по вуглевидобутку, а й за їхнім ставленням до соціальних проблем територій».

      Треба визнати, останній аргумент може дійсно виявитися дієвим у спілкуванні з «донецькими» щодо переорієнтації фінансових потоків. Але що робити, коли хлопці з сусідньої області остаточно всядуться в свої крісла?