> > Комп'ютер за есе

Комп'ютер за есе

27.12.2006
Анастасія БОГУСЛАВСЬКА

      У грудні фірма Sumsung встановить 10 комп'ютерних класів переможцям конкурсу «Самсунг назустріч знанням», який проходив у травні-серпні цього року. На конкурс надійшло 1556 есе, в яких учителі та учні розповідали про те, як комп'ютер може вплинути на навчальний процес у їхній школі. За словами бренд-менеджера фірми «Самсунг» Ірини Половнєвої, журі оцінювало компетентність, емоційність та оригінальність надісланих есе. Наприклад, одна з переможців конкурсу, учениця Підгайської ЗОШ (Тернопільська область) Оксана Соляк писала про те, які великі можливості дає молоді знання комп'ютера, та закінчила текст словами: «Я підіймаюся сходами в клас, у якому ми вчимо інформатику і у якому, на жаль, немає жодного комп'ютера».

      Оксана Рябуш, одна з переможців конкурсу, вчитель української мови та літератури з містечка Броди Львівської області дізналася про конкурс з невеликого повідомлення про його початок, вміщеного в «УМ». Завдяки Олександру Бочкалі, директору ЗОШ №6 з Джанкоя (Крим) у їхньому місті з'явилася школа з комп'ютерним класом. Оксана Щербинка, вчителька російської мови та літератури з Миколаєва «виграла» 15 комп'ютерів для школи-інтернату, в якому навчаються неповносправні діти. Випускниця Павлоградського міського ліцею (Дніпропетровська область) Наталя Клименко залишила про себе в ліцеї добру згадку, адже її есе також визнали в десятці кращих. Серед переможців — вчитель математики Ольга Сушинська (Херсон), вчитель інформатики Олексій Фоменко (Радомишль Житомирської області), «мовник» Тамара Петрова (Мелітополь  Запорізької області), вчитель англійської мови Олена Забара (Фастів Київської області) та учителька німецької Світлана Івашнєва (Олександрія Кіровоградська область). Цікаво, що багато есе надходили від тих учителів, які пройшли тренінг від компанії «Інтел» «Навчання для майбутнього».

      Організатори обіцяють проводити конкурс есе щорічно.

Друкована версія

Cтатті по темі

  • «Буком» по «фейсу»,

    Віртуальна інформація, на жаль, часто слугує приводом для реальних пліток.

    У цілому я людина «інтернетна» і взагалі без всесвітньої мережі своє життя уявляю важко. Там я читаю новини і знаходжу потрібну інформацію для роботи, спілкуюся з близькими та друзями і знайомлюся з новими людьми, читаю літературні новинки і переглядаю кінофільми, вчу іноземні мови і слухаю музику, шукаю медичні й кулінарні рецепти та запозичую досвід вирішення певних проблем на тематичних форумах. Словом, давно користуюсь усіма чудовими можливостями інтернету і могла б співати йому лише хвалебні оди, якби не... соціальні мережі. Наприкінці минулого року було оприлюднене майже сенсаційне повідомлення про результати масштабного дослідження в Німеччині. Воно виявило, що тяга до цих самих соціальних мереж для більшості молоді та людей середнього віку перевищила навіть залежність від сигарет та силу основного інстинкту. Тобто бажання зайти на свою сторінку і подивитись, чи не з’явилось там щось новеньке, в більшості випадків виявлялось сильнішим за бажання закурити чи зайнятися сексом. При цьому недоступність мереж викликала в опитуваних величезний психологічний дискомфорт, схожий на синдром відміни. Ці факти дуже навіть здивували, оскiльки особисто в мене скоро, схоже, виробиться стійка «алергія» на ці самі мережі. Далі спробую пояснити, чому. >>

  • Альтернативний кип’яток

    Віктор Шевчук: «Закарпаття — один із двох найсприятливіших геотермальних регіонів».

    Для обґрунтування нагальної потреби в альтернативних енергоносіях українські політики й економісти перемололи тисячі тонн словесної руди, проте раціональних зерен добули не більше, ніж золотоносного піску. Вражаючих ідей і спокусливих пропозицій — хоч греблю гати, але в «натурі» справа рухається архімляво. Може, іванофранківцям вдасться здійснити показовий прорив. Вони найближче в державі підійшли до реалізації проекту масштабного використання геотермальних джерел енергії, про невичерпний ресурс якої раніше людство й не здогадувалося.

    Роль першопроходця Івано–Франківську випала з легкої руки Інституту проблем надійності газонафтопроводів, розташованого в скромному особняку на тихій вулиці Гнатюка в обласному центрі Прикарпаття. Про значення геотермальної енергії для України в умовах безперервного здорожчання традиційних енергоносіїв розмовляємо з директором інституту Віктором Шевчуком. >>

  • Альтернативна олія

    Володимир Карський: «Біодизель» — це просто. Якщо знаєш як».

    Власне кажучи, цей процес відбувається опосередковано — через людей, які свого часу працювали в «оборонці» над проблемами, де цей розділ фізики посідав почесне місце. Сьогодні вони вимушені займатися соняшниковою олією та її похідними (однією з яких — де ж подітися — є макуха), однак отримана раніше фундаментальна освіта й чималий досвід і тут стали їм у пригоді. >>

  • Чи tepliydom допоможе

    Георгій Дерновий, переможець конкурсу винахідників, отримав сертифікат на сто тисяч гривень від гендиректора компанії «Філіпс» в Україні Йооста Леефланга та почесну грамоту від голови Держдепартаменту інтелектуальної власності Миколи Палладія.

    В Українському домі днями пройшла виставка винаходів десяти фіналістів конкурсу «Філіпс: просто і довершено». Переможець конкурсу Георгій Дерновий із Харкова отримав 100 тисяч гривень за проект пристрою для введення інформації у комп'ютер. Пристрій, здатний замінити собою 144-клавішну клавіатуру та комп'ютерну мишку, виглядає як два наперстки, які одягають на великі пальці рук. Конфігурація клавіш залежить від того, до якої фаланги пальця торкається чутливий «наперсток». Таким чином, розповів «УМ» Георгій, можна не лише набирати текст, а й працювати із тривимірними зображеннями. Для початківців Георгій пропонує виробляти спеціальні рукавички із позначеннями літер, цифр та інших комп'ютерних клавіш. З такою компактною «клавіатурою» зручно працювати в нестандартних умовах — наприклад, коли йдеш вулицею, а на тильній стороні сонцезахисних окулярів бачиш дисплей комп'ютера. Окуляри водночас є прозорими, тому можна концентрувати увагу як на комп'ютерному, так і на реальному зображенні. За словами Георгія, такі «іграшки» тайванського чи навіть китайського виробництва вже можна купити в Україні, і коштують вони відносно небагато — близько 300 доларів. >>

  • Машина у поміч

    Скоро вчителі не просто читатимуть лекції для учнів, а показуватимуть презентації з тієї чи іншої теми на інтерактивних дошках. А діти не лише вчитимуть правила, запам'ятовуватимуть дати історичних подій чи біографію письменника, а самі створюватимуть електронні довідники, веб-сайти, присвячені дослідженням певних проблем. Такі уроки не можуть бути нудними для учнів, а зацікавлені діти вчаться краще. Загальновідомий факт: якщо людина лише прослуховує інформацію, то запам'ятовує п'ять відсотків від почутого; коли вона споглядає щось, то у пам'яті лишається тридцять відсотків від побаченого; а якщо бере безпосередню участь у заході, то активна пам'ять людини акумулює дев'яносто відсотків від сприйнятої, опрацьованої інформації. >>