Лимонний рай

      Цей лимонний рай — єдиний на всій Черкащині. Цікаво, що облашували його не в якомусь ботанічному саду, а в теплиці лісового господарства. Що й казати — несподівано. «Є у нас такий ентузіаст — колишній директор лісгоспу Микола Олександрович Снігур, він цю справу й запровадив ще в 1992 році», — пояснює директор Корсунь-Шевченківського лісгоспу Петро Гоголюк і показує чималих розмірів теплицю, де ростуть та плодоносять 40 лимонних дерев. Коли йдеш доріжкою поміж високих заморських дерев, на яких серед густого зеленого листя висять сонячного кольору плоди, то очам не віриш, що ці екзотичні фрукти так щедро плодоносять на Черкащині, а не у далекій Греції.

      «Я постійно любуюсь цією красою, навіть пробувала врожай порахувати. Стомилася на цифрі в 1500 штук», — зізнається нам Людмила Гриневич. Саме вона доглядає у теплиці за лимонними деревами. Незабаром розпочнеться збір урожаю, а поки що жінка займається посадкою маленьких саджанців лимонів.

      У корсунських лісівників урожай визрів справді непоганий — до Нового року тут зберуть 2350 штук лимонів. І це буде не найвищий урожай за всю історію лимонного раю. «Пам'ятаю, колись видався такий рік, що ми виростили у своїй теплиці аж 4000 лимонів. Поділили їх на усі 7 лісництв нашого Корсунь-Шевченківського лісгоспу», — розповiдає «УМ» Микола Снігур, лісничий Корсунь-Шевченківського лісництва. За його словами, ідея зробити таку теплицю виникла не випадково. По-перше, були мрії: мати у себе, в глибинці, таку заморську екзотику, котра б піднімала настрій та приносила радість не тільки своїми сонячними плодами, а й цвітінням. Не помилилися, адже, каже Микола Олександрович, коли заходиш до теплиці в пору цвітіння заморських дерев, висота яких сягає майже три метри, особливо вранці, як сонечко пригріє, то такий аромат стоїть! Ця незвичайна природна аромотерапія на лимонній плантації сприяє неймовірному відновленню сил та енергії.

      Перші лимони для цієї незвичайної теплиці Микола Снігур придбав у Черкасах. Купив тоді 40 маленьких саджанців лимона і лише один з них не прижився. Перші два роки обривали цвіт на лимонних деревах, а вже на третій — одержали урожай. Тепер деревам по 14 років, а корсунські лісівники стали не лише справжніми фахівцями у вирощуваннi апетитних лимонів — вони власноруч черенкують лимонні дерева і вирощують саджанці.

      «Ми вже самі навчилися розводити лимони, нині в нас аж 3000 саджанців. Вирощуємо їх в обрізаних літрових пластикових пляшках — так краще видно кореневу систему. Коли корінь заплете весь простір у пластику, прийшла пора висаджувати саджанець лимона у грунт, після чого деревце й дає інтенсивний ріст. Наші дерева сягнули б і 5 метрів, та ми змушені їх обрізати, бо ж розірвуть скляний дах теплиці», — наголошує Микола Олександрович.

      Він зазначає, що лимони люблять не тільки тепло, а й вологу. Тому нинішньої пори парникову плантацію поливають та обприскують щодня 1—2 рази, а влітку, буває, й до 6 разів на день.

      Саджанці лимонів у лісівників купують мешканці Корсуня — у своїх оселях люди тримають таких дерев нині вже більше 5000 штук. За екзотичні деревця недорого правлять — по 11 гривень. «Ми хотіли б ще апельсини в себе розвести, але ніяк не вдається це зробити — дуже примхливі саджанці, не приживаються», — підсумовує Микола Снігур.