Банки в кишені

      Мабуть, кожен, хто відкривав депозитний рахунок, знає: навіть у найчорнішу годину для банку і, відповідно, для нас, певну частину грошей компенсує спеціальний фонд. Щоправда, компенсують небагато — щонайбільше 15 тисяч гривень, до того ж вам назустріч підуть не всі вітчизняні банки: нині Фонд налічує 164 постійні і два тимчасові учасники. Для прикладу, європейський стандарт становить 20 тис. євро. Західноєвропейських товстосумів таке відшкодування, звичайно ж, не врятує, але заощадження представників середнього класу — переважно так. Українські ж громадяни перебувають у значно гіршому становищі — для того, аби хоч якось захистити свої кревні в умовах банківської нестабільності, відкривають по кілька рахунків у різних банках (кілька рахунків в одному банку не врятують. — Авт.) або взагалі переорієнтовуються на більш надійні сфери, скажімо, на нерухомість.

Ми підтримуємо лінію партії...

      Той факт, що Фонд гарантування вкладів треба зміцнити, не викликав жодних заперечень ні у влади, ні в самих банкірів. Тому останні законопроекти з пропозиціями його реорганізації — народного депутата від Партії регіонів Юрія Воропаєва та Кабінету Міністрів, нещодавно зареєстровані для розгляду Верховною Радою, можна було б тільки вітати. Якби не деякі надто радикальні новації, проти яких повстали фахівці.

      Загалом зміст нововведень можна звести до такої схеми: банки-члени Фонду перераховуватимуть для його потреб більше коштів, сама організація отримає додаткові права і повноваження, а отже, зможе сама відчутно впливати на ситуацію в банківській сфері та виплачувати суттєвіше відшкодування постраждалим вкладникам — до 50 тисяч гривень.

      Гроші для зміцнення Фонду, як передбачають автори законопроекту, мають надати Нацбанк та комерційні банки. Перший заплатить двадцять відсотків від перевищення доходів над витратами, а другі будуть змушені вдвічі збільшити початкову ставку — з одного до двох відсотків, та на 0,5 відсотка платіж регулярного збору — того, що визначається, виходячи iз загальної суми банківських вкладів, і який вносять двічі на рік. Уряд навіть заплющив очі на те, що подібна практика призведе до зменшення надходжень до бюджету — адже внески буде віднесено до валових витрат банків. За прогнозом Кабінету Міністрів, у 2008 році державна казна недобере понад десять мільйонів гривень, через рік — трохи більше ніж п'ятдесят, а в 2010-му — цілих 92 мільйони.

      Думки банкірів про такі нововведення розділились. Частина стверджує, що зростання виплат призведе до подорожчання кредитів — нині і без того недешевих. Проте більшість керівників фінансових установ пристають на ці умови, розуміючи, що зароблять вони за такої ситуації більше, ніж витратять: менший ризик для вкладників — більше клієнтів для банку.

...але не такою ціною

      Проте ряд радикальних ідей — зокрема про передача частини наглядових функцій Національного банку Фонду гарантування — викликало величезне здивування у фахівців. Пропонується, що Фонд може проводити перевірки, отримувати конфіденційну інформацію, зокрема й дані, які традиційно є банківською таємницею. Фонд, за новим законопроектом, може запроваджувати тимчасову адміністрацію в банку та ініціювати процедуру його ліквідації, надавати власні кошти банкам у вигляді кредитів. Що ж стосується «проблемних» фінансових установ, то Фонду пропонують надати фактично необмежені права. Скажімо, виступати поручителем за кредитами, які дадуть цим банкам, розміщувати в них депозити, а також викуповувати їхні акції.

      «Від подібних нововведень можуть постраждати найбільш незахищені групи вкладників», — переконана генеральний директор Українського кредитно-банківського союзу Галина Оліфер. Адже подібні операції фахівці відносять до переліку найбільш ризикових. За несприятливих обставин сам фонд із гаранта вкладів може перетворитись на «проблемну» установу. А це значить, що постраждають і банки, і їхні вкладники.

Кому вигідно?

      Проте цілком зрозуміло, що у програші залишаться далеко не всі. Перетворення Фонду гарантування вкладів у фактично комерційну структуру з правом контролювати, закривати, користуватись таємною інформацією у власних цілях — пропозиція, звичайно ж, більш ніж спокуслива. Передусім для тих, хто матиме (або вже має і прагне оформити його законодавчо. — Авт.) вплив на діяльність фонду. Корупція в банківській сфері може отримати додатковий імпульс і чудове живильне середовище.

      Галина Оліфер, зокрема, прогнозує, що багато фінансових потоків у державі підуть у «тінь», а обіг грошей поза банківською системою суттєво зросте. В умовах «вічно перехідної економіки», в яких живе Україна, це може бути відчутним ударом у спину цілих галузей господарства, але ідеальним шансом розбагатіти для тих, хто вміє вибудовувати «схеми» від заводу до офшорної зони — в обхід усіх основних державних органів.

       Процес проходження цих пропозицій у Верховній Раді обіцяє бути бурхливим. Тема, можливо, не така популярна, як держбюджет чи закон про Кабмін, але не варто забувати, що законодавча ініціатива тут належить фракції «регіоналів», яка завжди голосує дуже організовано і не любить, коли до її текстів вносять зміни.

Довідково

      Нині Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проводить виплати клієнтам банків «Аллонж», «Гарант», «Наш Банк», «Росток-Банк», «ОЛБанк», «Прем'єрбанк», «Інтерконтинентбанк», «Київський універсальний банк».

АНЕКДОТ У ТЕМУ

      Польща, 80-ті роки. Поважний пан приходить у комерційний банк і хоче покласти на рахунок 100 злотих. «Але я дуже хвилююсь: якщо ваш банк збанкрутує, хто поверне мені мої гроші?» — звертається до директора. «Можете бути спокійним: усю суму вам виплатить Банк Народовий» — заспокоює той. «А якщо і Банк Народовий збанкрутує?» — «Тоді ваші гроші поверне польський уряд». — «А якщо і польський уряд збанкрутує?» — «Тоді це зробить Радянський Союз!» — «А якщо і Радянський Союз збанкрутує?!» — стоїть на своєму клієнт. «Прошу пана, невже для такої справи вам буде шкода ста злотих?!!»