Книжки для всiєї родини

      Учора завершив свою роботу п'ятиденний Різдвяний книжковий ярмарок в Українському домі,  на якому відбулися презентації нових проектів, видань, автограф-сесії, конкурси і безліч забав, а також кияни жертвували книги для дитячих будинків і сільських бібліотек. На середину дня в п’ятницю було зібрано 8213 книжок. Олександра Коваль, президент Форуму видавців у Львові, співорганізатор Різдвяного книжкового ярмарку каже, що цього разу зібрали набагато менше книжок, ніж на аналогічному травневому: «Правда, я ще своїх не привезла, ніяк не можу машину підігнати додому». «Машину?» — перепитую. — «Не вантажну, звичайно, але книжок, думаю, буде кілограмів 100. Це, звісно, не тільки дитячі, але ми передаємо книжки і в сільські бібліотеки, а там і для дорослих не вистачає».

      — Чи вдався цей ярмарок, адже він перший, а перший млинець, кажуть, зазвичай глевкий.

      — Деякі видавці сказали мені, що за два дні роботи продали книжок більше, ніж за весь ярмарок «Медвін» — очевидно, що порівнювати наш ми можемо тільки  з іншими київськими ярмарками: у Львові інші масштаби, інша ситуація. Справи йдуть добре, тому що я маю повністю укомплектовані заявки на травневий дитячий ярмарок. Для мене тільки трохи незвичним є масштаб цього ярмарку —  він виглядає таким маленьким. Але, зважаючи на те, що він дитячий, діти повинні бути спочатку маленькі, а потім виростати. Я зараз думаю, де знайти спонсора, щоб привезти цікавих письменників із-за кордону на травневий ярмарок, але це справді досить дорого коштує, так що поки нічим порадувати не можу. Але буду намагатися це зробити.

      — Ви вже для себе вирішили, чим відрізнятиметься травневий дитячий книжковий ярмарок  від грудневого?

      — Чесно кажучи, я про це ще не задумувалась. Коли цей ярмарок  закінчиться, я зосереджуся, щось проаналізую і для себе теж зроблю висновки, в який бік має розвиватися травневий, а в який різдвяний. Принаймні мені  хотілося б, щоб різдвяний був не тільки дитячий, щоб у грудні Український дім став місцем, куди з приємністю приходить ціла родина, бо Різдво — це  родинне свято, щоб провести цей передріздвяний час,  купити для всіх  подарунки і чогось нового навчитися. А вже травневий буде тільки дитячий, і я не виключаю, що він стане міжнародним. Цю можливість ще треба вивчати, але потенційно така ідея є. Міжнародний дитячий книжковий ярмарок доцільніше проводити, ніж універсальний. Тому що є більше контактів і більше можливостей для іноземних видавців продати ліцензії на видання дитячої літератури тут, що вже досить успішно робиться. В Україні на даний момент видається доволі багато ліцензійних дитячих книжок, натомість інших книжок — дуже мало.

      — Чи були ви на якомусь дитячому книжковому ярмарку у світі?

      — Ні, на жаль, жодного разу не була. Насправді такий відомий дитячий ярмарок є тільки один у світі, він відбувається в Болоньї. Можливо, є якісь локальні, такі, як наш. Але наше завдання — не  привабити сюди якомога більше іноземних видавництв, а ще раз створити ситуацію, яка буде підкреслювати важливість читання, важливість книги.

      — Цей інформаційний поштовх до книжкової теми, присутність Святослава Вакарчука, який у цьому році перерахував 50 тисяч гривень на книжкову благодійність, не виявила більше благодійників серед зірок, кумирів суспiльства?

      — Ні, не виявила, ні серед кумирів, ні серед некумирів. Люди несуть потроху свої книжки, і я їм дуже вдячна за це, видавці жертвують пакунки,  а ось відомі люди не поспiшають.