Чому барахлить «Феррарі» Шевченка

      Французький фахівець Арсен Венгер уже більше десяти років працює на посту головного тренера лондонського «Арсеналу», тому в Англії є авторитетною персоною, може дозволити собі висловлюватися на будь-які теми і до нього прислухатимуться. Днями Венгер «пройшовся» по найгучнішому трансферу цього літа в англійській прем'єр-лізі — переїзду Андрія Шевченка з Мілана до Лондона. Наставник «канонірів» звинуватив власника «Челсі» Романа Абрамовича в неправильній трансферній політиці клубу. Венгер вважає придбання українця помилкою й обставляє це такими словами: «Шева так і не зміг заграти в «Челсі», а в те, що на адаптацію в новій команді може піти кілька місяців, я не вірю. Добрий футболіст — як машина «Феррарі»: або вона їде, або ні. Останнє часто трапляється, якщо авто дістається росіянам — вони здатні розламати на друзки будь-який механізм».

      Думається, із впливом російського олігарха на гру Шеви пан Венгер явно перебільшив. Абрамович зробив усе можливе, щоб цим контрактом задовольнити бажання всіх зацікавлених сторін. Шевченка — бо форвард вирішив спробувати себе в новому середовищі і, не секрет, збільшити свої прибутки. Його американської дружини Крістен Пазік — їй дуже вже хотілося в англомовне середовище. Тренера «Челсі» Жозе Моуріньйо — португалець заявляв, що Шева був для нього головною трансферною ціллю після приходу до керма команди влітку 2004 року. Нарешті, «Мілан» хоч і послабив лінію атаки, зате отримав чималий куш. Та й чи був у «россо-нері» сенс утримувати немолодого гравця, який вважає, що засидівся на одному місці і рветься в іншу країну?

      Якщо так, то слово — за самим футболістом та його новим тренером. Зі свого боку, Моуріньйо вперто довіряє Шеві місце в атаці «Челсі», попри те, що український форвард не виправдовує сподівань. Португалець випробовує різні засоби, щоб допомогти нападаючому нарешті заграти на повну силу. Адже від того, наскільки швидко володар «Золотого м'яча» 2004-го і герой-переможець Ліги чемпіонів-2003 року призвичаїться до нових умов, залежить і репутація Моуріньйо як спеціаліста-селекціонера. Спершу Жозе роздавав Шевченкові аванси-компліменти й ставив у стартовий склад. Потім вирішив дати час перепочити, після чого спробував випускати на заміну. Заявив у пресі, що визначив дев'ять «недоторканних» гравців, котрі виходитимуть на поле за будь-яких умов, і Шевченка серед них не назвав. Це б мало спонукати нашого хлопця до активних дій. Проте Андрієві наразі нічого не допомагає...

      Через це почали з'являтися чутки про повернення «сімки» «Челсі» до «Мілана» або про його оренду іншому англійському клубі. Щоправда, в Італії на Шеву не чекають із відкритими обіймами. Так, власник «россо-нері» Сильвіо Берлусконі на приватній вечірці начебто назвав Андрія «собачкою, яка виконує бажання свого господаря» (у даному випадку — дружини). Пізніше офіційні особи «Мілана» ці слова спростували, але диму без вогню не буває. Негативно налаштовані й деякі гравці італійського клубу, котрі вважають, що український нападаючий кинув команду у складній ситуації.

      З приводу проблем Шевченка днями висловився ірландець Тоні Каскаріно — колишня зірка «Челсі»: «Андрій ніколи не досягне успіху в англійському футболі, і Моуріньйо не повинен тримати його в команді. Думаю, головна проблема українця — в менталітеті: йому бракує віри у власні сили, він виглядає, як маленький хлопчик, що втратив впевненість у собі, й нагадує бліду тінь самого себе. Шевченко не схожий на гравця, здатного самотужки вирішити долю матчу».

      Спостерігаючи, як капітан збірної України інколи на рівному місці втрачає м'яч або несильно б'є в руки воротареві, складається враження, що Андрій справді виявився психологічно й фізично не готовим до випробовування англійською прем'єр-лігою. І річ не в тім, що Шевченко не забиває голів, — корисним і помітним можна залишатися навіть без гучних бомбардирських здобутків. Андрій приїхав до Англії у ранзі суперзірки, й від нього чекали чогось надзвичайного. Проте в останні роки дедалі рідше трапляються моменти, коли Шева бере гру на себе, йде в боротьбу й виконує великий обсяг роботи. Форвард явно зменшив діапазон своїх дій. Якщо при Лобановському в «Динамо» Андрій намагався робити на полі все, іноді дозволяв собі навіть подавати кутові (хай і всупереч ігровій дисципліні), то на берегах Туманного Альбіону він навіть забув, як пробивати штрафні. Бо в «Челсі» він рівний серед рівних, а не «цар», як українця прозвали в Італії. У «Мілані» й Україні, де Шеву просто обожнювали, йому пробачали огріхи, а ось в Англії панькатися з ним ніхто не збирався. Тут авторитет треба заробляти фактично з нуля, пристосовуючись до високих швидкостей, силової боротьби, витягнутих у неймовірних підкатах ніг суперників. І прихильності арбітрів, як на Апеннінах, тут теж не дочекаєшся. Англійські рефері, навпаки, наче випробовують новачка на виживання. Якщо той стане у прем'єр-лізі своїм, то можна й дати інколи зайвий штрафний, якщо ж ні — «гудбай».

      Поки що ситуація застигла у патовій позиції, в очікуванні руху в якийсь бік. Для її зміни на краще Андрієві Шевченку слід згадати свої кращі роки й в силу можливостей показувати фрагменти гри своєї молодості (хоча ветераном 30-річного гравця називати ще рано). А Жозе Моуріньйо має підшукати застосування цьому «Феррарі», що барахлить.