Пігулка замість «ширки»

На городі конопля...

      Сьогодні ніхто не знає, скільки в Україні наркоманів. Точніше, певні спроби дізнатися про кількість наркозалежних осіб були, але результати досліджень не видаються лікарям надто точними. Наприклад, завдяки єдиному епідеміологічному дослідженню з'ясувалося, що у нас живе понад 560 тисяч споживачів ін'єкційних наркотиків. Багато це чи мало для 46-мільйонної країни? Якщо ж говорити про дані медичної реєстрації, то «наркологічний облік» не може відображати повну картину розповсюдженості наркологічних проблем, оскільки реєструє тільки тих осіб, які звертаються по медичну наркологічну допомогу. За даними Міністерства охорони здоров'я України, кількість осіб з наркотичними проблемами сьогодні становить майже 117 тисяч. Із них понад 84 тисячі наркозалежних перебувають на диспансерному наркологічному обліку, ще 32 тисячі перебували на профілактичному наркологічному обліку.

      Водночас міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко називає інші дані. За його словами, зараз в Україні живе близько мільйона (якщо не більше) наркозалежних осіб, «сьогоднішні цифри говорять про те, що в нас немає епідемії, але є тенденції до можливості цього процесу». Щодо людей, які не нюхають і не колються, а курять марихуану (коноплю, «травичку», «драп» — як хочете, так і називайте), то про їхню кількість даних немає взагалі.

      З епідеміологічним дослідженням щодо кількості осіб з алкогольними проблемами ситуація ще гірша. Його в Україні не проводили взагалі! Теоретикам відомо лишень, що на обліку стоїть понад 650 тисяч осіб з алкогольними проблемами, причому 85 відсотків із них — чоловіки й жінки віком від 25 до 55 років. Практики ж кажуть, що насправді алкоголіків у нас набагато більше...

      Власне, для того, щоб знати напевно, скільки українців сьогодні потребують фахової допомоги нарколога, у країні створюється Національна обсерваторія з алкоголю та наркотиків. Структура, за словами пана Поляченка, покликана здійснювати епідеміологічний контроль та постійну оцінку ситуації за допомогою міжнародно визнаних індикаторів. Зараз такі установи успішно працюють та отримують схвальні відгуки у більш ніж 40 країнах світу. Творці моніторингового центру обіцяють, що їхнє дітище дозволить оперативно реагувати на «нарко-алкогольну» загрозу та порівнювати українську ситуацію з європейською, адже система обліку буде максимально наближена до стандартів Євросоюзу. Міністр охорони здоров'я обіцяє оприлюднити перші висновки роботи моніторингового центру через рік після початку його функціонування.

...а в Києві лікар

      У спеціальних центрах, покликаних допомагати людям позбутися наркозалежності, щороку лікуються тисячі пацієнтів. Когось за руку приводять друзі, когось силоміць притягують батьки, хтось (рідко, але й таке буває) звертається сам. Одному вдається одужати за кілька місяців, інший повертається до палати знову і знову. Про масштабність проблеми свідчить хоч би той факт, що протягом цього року базова наркологічна установа країни — Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» — надала допомогу більш ніж п'ятьом тисячам хворих. Головний лікар цього закладу кандидат медичних наук Анатолій Вієвський, який  є головним наркологом МОЗ України та Києва i головою Всеукраїнської наркологічної асоціації, стверджує, що наркоманам для одужання необхідні прості речі — толерантність та підтримка. На жаль, дуже часто трапляються випадки, коли людина хоче позбутися наркотичного ярма, але мусить вирішувати це питання наодинці з собою. Ті ж хворі, які знаходять у собі сили звільнитися від психологічної залежності, ризикують на все життя залишитися з хімічною...

      У людини, яка стає залежною від опіатів, з'являється нав'язливе прагнення отримати певну хімічну речовину в будь-який спосіб. Чим довше наркоман «сидить» на голці, тим важче йому контролювати власну поведінку. Особливо якщо бажання «ширнутися» не збігається з фінансовими можливостями. Як результат — винесені з хати останні гроші, проданий за безцінь десь на розi  мобільний телефон, відібраний у дворової малечі дріб'язок. А ще наркомани частіше від решти злочинців скоюють найнахабніші пограбування серед білого дня й найжахливіші вбивства «за копійку». Воно й не дивно — коли відсутність «дози» давить на мізки, мало хто думає про закон і боїться ймовірного покарання за його порушення.

Контролюй себе!

      Практика засвідчує, що одними «душерятiвними» бесідами та утриманням в загратованій палаті людину не порятуєш. На думку фахівців, повернути таких громадян до нормального життя може замісна підтримуюча терапія, яка від середини 1980-х активно використовується в Європі та Америці. Суть методу полягає в лікуванні опіоїдної залежності речовинами, які впливають на головний мозок людини майже так, як героїн та морфін. Найбільш розповсюдженим препаратом-замінником в європейських державах є «Метадон». Утім через неналагоджену систему постачання в Україні, де замісну терапію застосовують вже декілька років, найчастіше використовують «Бупренорфін».

      Замінивши ін'єкційний наркотик спеціальними пігулками, наркозалежність можна перевести в контрольовану форму. Використання такого засобу знімає більшість симптомів «ломки», зменшує ризик зараження на ВІЛ, гепатит та інші інфекції. А завдяки тому, що пацієнт безкоштовно отримує замінник «дози» і не мусить усіма правдами й неправдами шукати гроші на дорогу «ширку», він відмовляється від крадійства. Поступово лікарі зменшують дозу замінника — від кількох таблеток на день до четвертинки, а згодом — до нуля. Минає кілька років — і колишні наркомани знаходять роботу, одружуються, народжують дітей...

      28-річна Тетяна — одна з багатьох пацієнтів діагностико-детоксикаційної клініки «Крок». Цей заклад, в якому вперше у нашій державі запровадили програму замісної підтримуючої терапії, допоміг жінці, яка «кололася» протягом дев'яти років і рік «нюхала» наркотики, повернутися до нормального життя. «Я вже більше року на замісній програмі, — посміхається Тетяна. — Якщо вживатиму наркотик, то нічого не відчую — це будуть просто викинуті гроші. Я дуже змінилася, рік тому я б із вами не зустрілася, а ви навряд чи захотіли б зі мною спілкуватися...»

       Щоправда, народний депутат України й представник Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Лілія Григорович має не такий категоричний погляд на зцілення «Метадоном» або «Бупренорфіном». «Це питання дискусійне, — стверджує вона. — Але навіть у соціально захищеному світі, де люди не потерпають від холоду й голоду, проблема наркоманії є. І там вводять замісну терапію. Мені здається, що ми повинні до цього придивитися. Якщо дійдемо висновку, що це дійсно є добре, то зможемо широко втілювати таку програму в Україні».

      Найдієвішим способом зменшити тривожні показники Лілія Григорович називає початкове виховання: «Мабуть, соціальної реклами про те, що вогонь пече, не треба: дитина пересвідчується в цьому на власному досвіді. Зрозуміло, що з наркотиками вона зробити цього не може. Але коли з раннього віку малюк буде отримувати соціальну пропаганду не тільки з екрана телевізора, а від батьків, вихователів, вчителів, якщо він буде знати, що наркотики — це зло і смерть, думаю, ми зможемо зменшити коло проблем».