Народ — iз мiлiцiєю. А чи мiлiцiя з народом? (Фото Укрінформ.)
Сьогодні — професійний день українських правоохоронців. А напередодні цього свята «УМ» завітала в один із найбільш закритих для стороннього ока вищих навчальних закладів — Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ. Цей інститут, створений за наказом МВС України 2002 року, є правонаступником аналогічного факультету, заснованого 1985 року на базі вищих курсів МВС СРСР. За понад 20 років існування цей навчальний заклад підготував понад три тисячі слідчих та експертів-криміналістів для України й усього колишнього СРСР.
Коли я запитала курсанток інституту, чому вони вирішили вступати саме сюди, то дівчата почали з юнацьким запалом розповідати, що люблять свою роботу за те, що вона — цікава. Хоча, ясна річ, робота не з простих — огляд місця злочину, експертиза почерку, підроблених документів, експертиза слідів крові, відбитків пальців, дослідження холодної та вогнепальної зброї тощо. «Коли ми вперше заходили в морг, то мені було моторошно. Але потім страху вже не було. Бо я дивлюся на труп лише як на об'єкт дослідження. Так було і під час виїзду з приводу суїциду, коли повісився чоловік», — каже 20-річна курсантка третього курсу Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ Тетяна Ігнатова.
«Істинний зміст криміналістики хоча і не позбавлений деяких романтичних рис, проте не відповідає поширеним уявленням про цю науку, що сформувалися на основі журналістських репортажів, кінофільмів і художньої літератури на детективну тему», — цими рядками починається підручник з криміналістики. Мовляв, романтика романтикою, а робота криміналіста — це таки проза.
Поштовхом до виникнення цієї науки стала поява у ХІХ столітті у США та країнах Європи нового для того часу феномену — організованої злочинності. Тогочасна поліція виявилася нездатною боротися з цілими групами правопорушників. І таким чином життя саме створило так зване «соціальне замовлення» на систему, яка б об'єднала зусилля правоохоронних органів і науки проти злочинців.
Перші розробки методів збору доказів і їхньої систематизації, а також організації розслідування здійснив австрієць за походженням, викладач Чернівецького університету Ганс Гросс (1847—1915). Саме його вважають засновником криміналістичної науки. 1893 року він опублікував «Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії і поліції». Ця праця стала основою методики розкриття та розслідування низки тяжких злочинів. До речі, вперше введений ним термін «криміналістика» (від лат. crimen — злочин) замінив не менш популярні наприкінці ХІХ століття терміни — «поліцейська техніка», «наукова поліція» тощо. Сам Гросс писав, що прагнув підготувати книгу, в якій були б зібрані у зрозумілій для слідчих формі усі ті знання, які доти можна було знайти лише в окремих працях з балістики, фотографії тощо.
Першими експертними криміналістичними установами вважаються бюро ідентифікації, що почали створюватися наприкінці ХІХ століття при поліцейських префектурах у Європі. Пізніше розпочали свою роботу поліцейські лабораторії. Скажімо, дактилоскопічний метод (за відбитками пальців рук, долоней) ідентифікації людини бере свій початок у криміналістиці у 1896—97 роках. Тоді він був введений у кримінально-розшукових закладах Аргентини, Британської Індії, Бразилії, Чилі, Німеччини та інших країн. А перший у Російській імперії дактилоскопічний відділ було створено 1904 року в Києві — при розшуковому відділенні Київської міської поліції.
Балістичні (тобто зброї, боєприпасів) і трасологічні (за слідами людини, машин тощо) дослідження також безпосередньо пов'язані з діяльністю органів правопорядку. 1835 року в Лондоні поліцейськими під час розслідування вбивства, яке було вчинено із застосуванням вогнепальної зброї, з трупа було вилучено свинцеву кулю. Під час розслідування злочину полісмени виявили в помешканні одного з підозрюваних форму для виготовлення свинцевих куль, що дозволило довести їхню тотожність та розкрити злочин. На сьогодні найвідомішими криміналістичними установами у Великобританії є Британська академія криміналістичних наук та Управління лондонської поліції (Скотленд-Ярд). У США найбільшим криміналістичним закладом є Центральна лабораторія Федерального бюро розслідувань (ФБР). У ній зосереджена автоматизована система інформації за окремими напрямами, яка доступна всім лабораторіям Сполучених Штатів.
На території СРСР криміналістика свого часу була «репресованою»: після жовтневого перевороту влада ліквідувала поліцейські кримінально-реєстраційні заклади. Було також припинено діяльність кабінетів судової експертизи. Створення експертної (тоді її називали науково-технічною) служби в органах внутрішніх справ України відбулося 1923 року. Тоді в Головному управлінні міліції УРСР з метою оперативного розслідування та розкриття злочинів був створений науково-технічний кабінет.
Загалом криміналістика пройшла декілька доволі складних історичних етапів. Майже до кінця 40-х років ХХ століття продовжувалися дискусії щодо визнання чи невизнання криміналістики як самостійної науки. Проте зрештою криміналістика таки довела свою самостійність і стала окремою та важливою складовою в системі юридичних наук. Її використовують і в слідчій, і в експертній службі. До речі, сучасний етап історії експертної служби України бере свій початок у 1945 році, коли при оперативному відділі Управління міліції МВС УРСР було створене науково-технічне (криміналістичне) відділення.
«Сучасна злочинність характеризується такими рисами, як професіоналізм, організованість, зрощування злочинних груп iз поліцією та іншими частинами державного апарату, зростання числа насильницьких і економічних злочинів, латентність. Зросла злочинність правлячого класу — так звана «білокомірцева» злочинність державних чиновників... Особливо складними можуть бути для розслідувань наслідки дій професійних убивць, які пройшли спеціальну підготовку пiд час вiйськової чи іншої служби і мають високорозвинені інтелектуальні здібності, знання в галузі криміналістики. Саме з таких осіб злочинний світ підбирає виконавців так званих убивств на замовлення. Звісно, для таких випадків характерний мінімум слідів їхньої злочинної діяльності. Проте, як відомо не буває злочинів, які не залишають слідів», — це знову кілька цитат із вузівського підручника з криміналістики.
«Криміналістика є дуже цікавою наукою. Адже будь-який злочинець, яким би геніальним він не був, залишає сліди злочину. Це неминуче. І про фаховий рівень криміналіста свідчить те, знайде він ці сліди чи ні, — наголошує доцент кафедри криміналістичних експертиз Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів КНУВС майор міліції Олена Воробей. — Якщо злочинець не залишив слідів взуття, відбитків пальців, то все одно він щось лишає — якісь мікрочастинки, волокна, сліди слини, крові. Дуже часто буває, що злочинець добре змив сліди крові. Але ми беремо ультрафіолетовий освітлювач — і ці сліди світяться. Навіть якщо він вимиє пральним порошком кров багато разів — все одно її сліди світитимуться. Робота експерта-криміналіста є насамперед дослідницькою, вона вимагає застосування спеціальних методів і загалом більше підходить для жінки. Робота слідчого вимагає значного психологічного навантаження, тому слідчими працюють здебільшого люди старшого віку, а молодь не витримує навантаження. Вести одночасно 10 кримінальних справ — це дуже складно. Я працювала в криміналістичній лабораторії над дослідженням речових доказів, але не спілкувалася безпосередньо з убивцями. Тому не має робота експерта-криміналіста такої психологічної напруги, як робота слідчого».
Протягом останніх років дуже популярними стали серіали про міліцейську роботу. Проте курсантки інституту — майбутні слідчі і експерти-криміналісти — кажуть, що якщо колись дивилися такі фільми з підлітковим інтересом, то зараз уже бачать, як багато в них є дрібних професійних помилок і неточностей. Хоча загалом подібні серіали зіграли свою «пропагандистську роль», адже після їхнього виходу на екран до iнституту стало вступати більше дівчат.
На сьогодні випускники факультету підготовки експертів-криміналістів отримують право проведення семи видів криміналістичних експертиз: трасологічної, дактилоскопічної, балістичної, почеркознавчої, холодної зброї, техніко-криміналістичної експертизи документів, ідентифікації людини за ознаками зовнішності.
«Я з дитинства любила читати Конан Дойля. Це була одна з причин вибору професії слідчого. А друга — це форма. Я її дуже люблю, вона підкреслює важливість нашої роботи і дисциплінує. В майбутньому я хочу брати участь у розкритті тяжких злочинів, щоб ніколи не засуджували безневинних людей. Звісно, робота працівника міліції є небезпечною, трапляється, що люди гинуть під час виконання своїх службових обов'язків. Проте якщо це врятує життя багатьом людям, то мені здається, що варто йти на ризик. Адже якщо міліція не зупинить якогось гвалтівника чи вбивцю, то він знайде собі ще багато жертв», — переконано твердить курсантка третього курсу факультету підготовки слідчих 20-річна Ольга Лаврентієва.
Проте її ровесниця, майбутній криміналіст Тетяна Ігнатова має свій погляд на ризик: «Кожна людина робить життєвий вибір — на яку дорогу їй ставати. І якщо хтось обрав неправильний шлях, то це його проблема і через нього інші не повинні ставати жертвами. За алкоголіків, наркоманів, злодіїв я б не хотіла ризикувати життям і не хотіла б, щоб через таких людей ризикували життям мої колеги. Але я буду рада, якщо під час своєї роботи допомагатиму звичайним людям — це означатиме, що моя служба чогось варта».
Дівчата, які обрали професію слідчого чи експерта-криміналіста, практично в усьому в інституті «на рівних» iз хлопцями. Таке ж навантаження, такі ж наряди і чергування. Єдине, чого вони не виконують, — це чергування в охороні громадського порядку під час футбольних матчів. На такі «бойові» завдання відправляють лише хлопців. До речі, до протилежної статі у майбутніх слідчих і криміналісток є свої побажання. «Не люблю хлопців iз хвостиками, косичками, — каже Тетяна Ігнатова. — Для мене в зовнішності чоловіка головне — це охайна стрижка і начищені черевики».
«У нас дуже суворий психологічний відбір на навчання. Ми не беремо без перевірки на майбутню професійну придатність кандидатів на навчання, навіть якщо хтось із них має велике бажання стати слідчим чи криміналістом. Окрім бажання, потрібна ще й здатність працювати, — говорить начальник відділення виховної роботи iнституту Дмитро Тригуб. — Тому ще перед початком іспитів усі абітурієнти проходять медичний і психологічний відбір. Під час відбору ми визначаємо мотиваційну готовність до навчання, рівень інтелектуальної та психологічної готовності. Якщо людина наділена підвищеною чутливістю, вразливістю чи емоційністю, то ця професія не для неї. А вимоги у нас однакові як до хлопців, так і до дівчат. Усі студентки на рівних iз хлопцями проходять курс молодого бійця на полігоні — з відповідним фізичним навантаженням. Адже з наших стін вони повинні вийти підготовленими до роботи і реалій свого професійного життя».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
