Майдан у Добрій Надії

      Із 54 населених пунктів на території Томаківського району лише 15 — 16 такими, власне, можна назвати. У решті ж сіл кількість хат зазвичай можна порахувати на пальцях...

Фурор у «маленькому Кувейті»

      Новокиївська сільрада на цьому тлі вигідно вирізнялася. Завдяки сусідству з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, який веде свої розробки безпосередньо на території сільради, виплачуючи зовсім немалі, за тутешніми мірками, компенсації. Проте місцеві мешканці таким собі маленьким Кувейтом не почувалися. Навіть більше того — вважали себе чи не найобділенішими на весь район. При тому, що питання ставилося недвозначно: чому сільрада, яка набагато випереджає усіх за сумами отримуваних коштів, ледь животіє? «Та крали ті гроші безбожно», — здається, мало не кожен мешканець чи Новокиївки, чи Доброї Надії намагався мене у цьому переконати.

      І фактів на підтвердження наводили вдосталь — про завезені труби для газопроводу, які так і зогнили, про відсутність питної води... Попередній голова сільради у своєму кріслі протримався довгі 18 років, переживши чотири скликання. Люди тепер стверджують, що ранiше й виборів як таких не було — голосували, швидше, для годиться за спущеного «згори» кандидата. Отож не переобтяжений зримою відповідальністю перед виборцями голова насущними проблемами своїх населених пунктів не надто й переймався.

      А минулих виборів саме на теренах Новокиївської сільради стався справжній фурор щонайменше районного масштабу. Подумати тільки — на посаду голови претендували відразу шестеро кандидатів. Серед них і шкільна вчителька з Доброї Надії Наталя Медведок. До цього вона 25 років пропрацювала з дітьми. Тепер же після тривалих роздумів погодилася балотуватися на посаду голови сільради — причому остаточне рішення прийняла тільки в останній день, відведений законом. І відразу відчула, що комусь стала поперек горла. Навіть адміністрація рідної школи розповсюджувала чутки, що вона є особою підставною і після виборів віддасть голоси попередньому голові. Проте перемогла саме Медведок. У порівнянні зі своїм головним опонентом, попереднім головою, їй вдалося набрати голосів удвічі більше.

      У новій іпостасі Наталя Миколаївна визначила для себе найголовніші завдання. Насамперед — провести газ. І є усі підстави вважати, що це стане дійсністю до Нового року, бо до кінця грудня необхідно освоїти виділені кошти. «Гроші для цього виділялися й раніше, — каже вона. — Але куди вони дівалися, дотепер не можу збагнути».

      Бурхливу діяльність голова розгорнула й на інших напрямах. Зокрема, на теренах сільради нарахувала відразу 10 точок нелегального прийому брухту. Люди від цього буквально стогнали, бо охочі заробити хоч якусь копійку підбирали далеко не тільки те, що погано лежало. Можна уявити стан селянина, який уранці виявляв таємниче зникнення своєї арки під виноград чи ще чогось. Медведок підняла на ноги всіх, кого могла, навіть особистою підтримкою прокурора району заручилася. Зрештою, на гарячому спіймали двох так званих підприємців, проте вони обійшлися лише адміністративними стягненнями. Однак для інших це все ж стало пересторогою.

Працювати так просто не дадуть

      Зате над самою Наталею Миколаївною хмари почали скупчуватися буквально з перших днів її роботи на новій посаді. Посипалися анонімки-доноси, сільраду заполонили перевірки з боку всіх можливих структур. Хоч часто-густо доходило до абсурду. Приміром, Медведок приписали, що придбала для сільради телефонний апарат за тисячу гривень. Хоча потім з'ясується — сума разів у п'ять менша, але нерви потріпали добряче. І так в усьому...

      Ситуація неабияк ускладнювалася ще й тим, що практично весь депутатський корпус складали народні обранці старої закваски. Отож мало хто сумнівався: працювати Медведок так просто не дадуть. Зрештою, й сталося, як гадалося. Секретар сільської ради, кажуть —приятелька голови районної ради, написала заяву про звільнення з посади за власним бажанням, а потім на сесії перевернула все, як кажуть, з ніг на голову. Для депутатів це тільки стало приводом для того, щоб поставити на голосування питання про довіру голові сільради. Вже й бюлетені приготували для таємного волевиявлення. З нагоди такої події до Новокиївки завітала й сама голова районної ради Надія Тимошенко. Але надалі сталося небачене — до зали у масовому порядку зайшли самі люди — виборці — і заблокували роботу сесії, заявивши, що свого голову на поталу не віддадуть. Вирішення питання довелося перенести на невизначений термін. Самі ж люди того дня терпляче не розходилися протягом шести годин — щоб, бува, не обвели їх довкола пальця. Такого торжества демократії Томаківщина ще не знала...

      А через деякий час на сходку у Добрій Надії, здалося, зійшлося усе село. Чимало приїхало людей і з Новокиївки. Справжній Майдан місцевого штибу. Голова районної державної адміністрації Віктор Пшеничний теж не міг сюди не завітати. Саме він душею і не кривив: «В усіх радах району багато депутатів старої закваски. А тут і взагалі ситуація анекдотична. Секретар Новокиївської сільради є подругою голови районної ради. Щось там у неї з Медведок не склалося — поскаржилася. А голова райради приїздить з категоричним: «Знімайте». А за що знімати? Заборгованості з заробітної плати немає, розрахунки за енергоносії ідуть, дитсадок відкрили — 25 дітей туди відразу пішло... Мабуть, уперше в районі вибори пройшли чесно і демократично. От колишньому голові сільради, мабуть, і стало образливо, що його наступниця щось робить...»

Є надія у Доброї Надії

      Село Добра Надія ще нерідко називають Яковлівкою. Бо був тут колись, розповідають, маєток пана Якова. І мав він дружину Надію, яка відзначалася своєю добротою.

      Місця тут напрочуд мальовничі — епіцентр колишніх знаменитих плавнів Запорозької Січі. А неподалік встановлено пам'ятний знак на місці, де помер легендарний кошовий отаман Іван Сірко — у цих благодатних місцях він мав маєток. Тепер усе затоплено рукотворним Каховським морем, на протилежному боці якого звідси добре видно контури міста Енергодара та Запорізької атомної електростанції. До того ж територія Новокиївської сільради є ще й зоною активних розробок Марганецького гірничо-збагачувального комбінату.

      Отож вельми символічно, що саме село Добра Надія нині стало епіцентром демократичних перетворень на Томаківщині. І хоч центральним населеним пунктом у сільраді є Новокиївка, тут, здалося, виявляють головну активність. Не в останню чергу завдячуючи перемозі на виборах своєї висуванки.

      «До 72 років я ходила полоти колгоспні поля, — розповідає 76-річна Раїса Козуб. — А тепер мушу добрих півроку відкладати свою пенсію, щоб купити вугілля. Коли обрали головою нашу Наталю Миколаївну, ми побачили хоча б якусь надію на те, що життя зміниться на краще».

      І цю надію справді хочеться назвати доброю...