Про те, як йому працювалося над оперою «Ca Ira» та про своє ставлення до опери Роджер Уотерс розповів під час інтернет-чату, який організував американський телеканал MSN.
— Роджере, як вам працювалося над музикою до «Ca Ira»? Труднощі були?
— Так, коли я робив переклад лібрето з французької на англійську мову, то відчував потребу дописати деякі нові сцени й підвищити наративність твору, але усвідомлював, що авторові лібрето навряд чи сподобаються зміни в первинному варіанті. Однак Етьєнн Рода-Жіль виявився поступливим. Якось він сказав мені: «Знаєш, Роджере, я вважаю, що це лібрето англійською є навіть кращим» (сміється).
— Наскільки грунтовно ви вивчали Французьку революцію під час роботи над оперою?
— Перш за все, я придбав книгу фахівця з цієї теми Роберта Карлайла. Однак вона виявилася такою грубезною, що я почав розшукувати щось легше. І придбав книгу ілюстрованої історії революції, в якій також містилися листи й документи головних тогочасних дійових осіб. А коли мені бракувало подробиць, то зазирав у працю Карлайла.
— Відповідно до традиції, оперна музика записується на папері. В інтерв'ю кілька років тому ви сказали, що виписуєте партитуру «Ca Ira» з допомогою комп'ютерної програми. Де, на вашу думку, розпочинається традиція і де потрібно зупинитися, щоб не порушувати її?
— Я вважаю, що традиція є дуже важливою. Це стосується того, зворушує тебе музика чи ні. І не має значення, записана вона рукою чи з допомогою музичного програмного забезпечення.
— Коли ви вперше зацікавилися музикою?
— Коли мені було 14 років і моя тітонька подарувала мені гітару. Це була акустична гітара зi сталевими струнами, тому, коли я вивчав перші акорди, вона занадто сильно ранила мої пальці. Я збирався кинути цю справу. А вже в коледжі купив класичну гітару з кращими струнами і тоді розпочав грати.
А науку музичної композиції я засвоїв нібито випадково. Я не вважаю, що цьому можна навчитися, якщо ви не відчуваєте музику в думках. Якщо у вас у голові є музика, то ви намагаєтеся висловитися, і робите це. Певне, так уже влаштований людський мозок, що дозволяє одним особам організовувати математику музики таким чином, що іншим не дано зрозуміти.