Роджер Уотерс.
Про те, як йому працювалося над оперою «Ca Ira» та про своє ставлення до опери Роджер Уотерс розповів під час інтернет-чату, який організував американський телеканал MSN.
— Роджере, як вам працювалося над музикою до «Ca Ira»? Труднощі були?
— Так, коли я робив переклад лібрето з французької на англійську мову, то відчував потребу дописати деякі нові сцени й підвищити наративність твору, але усвідомлював, що авторові лібрето навряд чи сподобаються зміни в первинному варіанті. Однак Етьєнн Рода-Жіль виявився поступливим. Якось він сказав мені: «Знаєш, Роджере, я вважаю, що це лібрето англійською є навіть кращим» (сміється).
— Наскільки грунтовно ви вивчали Французьку революцію під час роботи над оперою?
— Перш за все, я придбав книгу фахівця з цієї теми Роберта Карлайла. Однак вона виявилася такою грубезною, що я почав розшукувати щось легше. І придбав книгу ілюстрованої історії революції, в якій також містилися листи й документи головних тогочасних дійових осіб. А коли мені бракувало подробиць, то зазирав у працю Карлайла.
— Відповідно до традиції, оперна музика записується на папері. В інтерв'ю кілька років тому ви сказали, що виписуєте партитуру «Ca Ira» з допомогою комп'ютерної програми. Де, на вашу думку, розпочинається традиція і де потрібно зупинитися, щоб не порушувати її?
— Я вважаю, що традиція є дуже важливою. Це стосується того, зворушує тебе музика чи ні. І не має значення, записана вона рукою чи з допомогою музичного програмного забезпечення.
— Коли ви вперше зацікавилися музикою?
— Коли мені було 14 років і моя тітонька подарувала мені гітару. Це була акустична гітара зi сталевими струнами, тому, коли я вивчав перші акорди, вона занадто сильно ранила мої пальці. Я збирався кинути цю справу. А вже в коледжі купив класичну гітару з кращими струнами і тоді розпочав грати.
А науку музичної композиції я засвоїв нібито випадково. Я не вважаю, що цьому можна навчитися, якщо ви не відчуваєте музику в думках. Якщо у вас у голові є музика, то ви намагаєтеся висловитися, і робите це. Певне, так уже влаштований людський мозок, що дозволяє одним особам організовувати математику музики таким чином, що іншим не дано зрозуміти.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
