«Вікно» як у Європі

      14 грудня ВР повинна була розглянути в першому читанні законопроект «Про національний демографічний реєстр» (зареєстрований під № 2170 14 вересня 2006 року). Якщо парламентарії зможуть прийняти його за основу, в Україні буде дано старт створенню єдиної автоматизованої системи обліку населення. У першу чергу, це допоможе впорядкувати демографічний хаос в Україні, уникнути вічної плутанини зі списками виборців. Це дозволить різним політичним силам швидше знаходити компроміс при підбитті результатів виборів. Очевидно, саме тому авторами законопроекту виступили представники всіх парламентських фракцій.

      Сподіваємося, українці ще й досі пам'ятають скандали, пов'язані зі складанням списків виборців на президентських виборах у 2004 році. Звичайно, під час останньої виборчої кампанії «гучних справ» із цього приводу вже не спостерігалося. Але плутанини все ж вистачало: то хтось себе в списку виборців не виявив, то хтось не зміг проголосувати за місцем проживання... Проблема в тому, що нинішні профільні реєстри і картотеки різних відомств (реєстри виборців, платників податків, пенсіонерів, ліквідаторів наслідків ЧАЕС тощо) не можуть упоратися з цим завданням. Більше того, вони ніяк між собою не пов'язані. Наприклад, в Україні з 1998 року існує Державний реєстр фізичних осіб — платників податків, в якому кожному громадянину присвоєно ідентифікаційний номер платника податків (ідентифікаційний код — ІК). У даному реєстрі також зазначають дані про місце прописки громадянина. Роблять це тільки один раз. При зміні місця прописки (не кажучи вже про елементарну зміну ареолу мешкання) зміни в даний реєстр не вносять. От і виходить, що паспортні столи ведуть свою статистику, податківці — свою тощо.

      Збирають же дані про виборців як завгодно, наприклад, у деяких випадках їх складають ще за «радянськими» списками на отримання талонів на м'ясо та цукор.

      Розробники законопроекту пропонують вносити в реєстр (крім стандартних даних про дату народження, сімейний стан та ін.) ще й місце проживання або перебування громадян в оперативному режимі. Безумовно, створюють реєстр не тільки для того, щоб можна було проводити максимально чесні вибори. Досвідчені політтехнологи завжди знайдуть лазівку для махінацій. Насправді наявність такої системи вирішує дуже багато завдань. Це й далекі від свідомості обивателя економічні питання розвитку держави (розрахунок ВВП на душу населення, облік валового регіонального продукту та інші макроекономічні премудрості). Це й рішення таких рідних для більшості населення проблем, пов'язаних зі стоянням у чергах за будь-якою довідкою на отримання субсидій тощо. Саме національний реєстр і створюють, щоб об'єднати під його началом більшість відомчих реєстрів. При цьому самі реєстри продовжують функціонувати. Зате громадяни отримають можливість оформляти документи в «одному вікні», не оббиваючи пороги декількох відомств. Недарма аналогічні реєстри вже століттями функціонують у 17 європейських країнах, де принцип «єдиного вікна» працює на повну котушку. До речі, якщо Україна прагне ввійти в ЄС, їй так чи інакше доведеться створювати демографічний реєстр. Адже це питання входить у міжнародні обов'язки України з боротьби з тероризмом, незаконною міграцією і організованою злочинністю. Не секрет, що Україна є транзитною країною на шляху нелегалів у ЄС. Чіткий облік громадян, які перебувають на території України, знизить напружену криміногенну обстановку в країні.

Говорять депутати

Володимир Мойсик, народний депутат України:

      — Створення національного демографічного реєстра — це один із найважливіших кроків на шляху України в Євросоз, у країнах якого подібні реєстри вже стали загальноприйнятою практикою. Прийняття закону про реєстр сприятиме не тільки подальшій уніфікації українських нормативних актів із законодавством ЄС, а й дозволить Україні належним чином виконувати свої міжнародні обов'язки з питань боротьби з тероризмом, незаконною міграцією і організованою злочинністю. До того ж пропонують поступове впровадження норм, передбачених у законопроекті, а також використання фінансових коштів, уже виділених на створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку населення. Тому на створення реєстру навряд чи додатково будуть потрібні великі суми з держбюджету.

Анатолій Семинога, народний депутат України:

      — Даний законопроект об'єднує позитивний досвід європейських країн, які використовують аналогічні реєстри вже не одне десятиріччя. Найпростіший приклад їхньої дії: для вирішення питання в держустанові громадянину не потрібно мати при собі стоси документів і довідок. Існує єдина база даних, що дозволяє в оперативному режимі й без проблем отримати потрібну інформацію про громадянина. Необхідність у законопроекті, який би дозволив мати таку базу даних, безумовно, є в Україні. Зараз на рівні країни ми маємо комп'ютерні бази різних установ, однак вони досі залишаються розрізненими і не дають можливості об'єктивно відповісти на важливі питання, що стосуються, у першу чергу, обліку громадян. Досі в нас існують розбіжності у статистичних даних навіть щодо кількості жителів країни. За одними даними, їх — 49 мільйонів, за іншими — зовсім інша цифра. Постійно виникають проблеми з реєстром виборців. Ми і зараз не можемо з'ясувати, скільки наших громадян працює за кордоном і скільки — всередині країни. Однак без цих відомостей неможливо планування питань трудових ресурсів, планування, що стосуються розвитку того або іншого регіону. Тому з прийняттям закону ми, перш за все, отримаємо інформацію, за допомогою якої можна буде орієнтуватися в дійсному стані справ і покращувати його. Ця інформація повинна накопичуватися в МВС і мати серйозну систему захисту від несанкціонованого доступу.

Гаврило ШЕВЧУК.

НА ФОТО: Юрій Стусь, директор Державного центру персоналізації документів МВС України:

      — Для забезпечення потреб єдиного державного реєстру фізичних осіб, ідентифікаційних документів, які засвідчують особу, центр оснащений відповідним обладнанням. Тут стоять дві лінії, що виготовляють 900 документів за годину. Плюс дві — з персоналізації паспортів. Цi двi лiнiї поки не використовуються. Чому так, не зрозумiло, адже таке обладнання застосовується у 100 країнах свiту.