Віктор Парамонов. (Фото автора.)
Головний онколог Черкащини Віктор Парамонов закликає лікарів не писати в медичних картках того, що не відповідає дійсності. Це прозвучить дико, але нерідко за милозвучним записом у медичній картці «здоровий,» який так гріє душу після відвідин лікаря, у його господаря здоров'я є тільки на папері. Й такі випадки на Черкащині непоодинокі.
Цього року до Черкаського обласного онкологічного диспансеру поступила жінка, у якої хвороба була настільки запущеною, що не залишала їй шансів на життя. Це страшно, але медична картка хворої свідчила про регулярні медичні огляди й просто майоріла лікарськими висновками «здорова». Більше того, кажуть в облонкодиспансері, такі записи трапляються не тільки у картках простих хворих, а навіть у медичних працівників.
Якось у лабораторію Черкаського обласного онкологічного диспансеру з одного із віддалених сіл привезли на цитологічне дослідження аналізи тамтешніх жінок. Фахівці не повірили очам своїм: аналізи були взяті від однієї пацієнтки, а розписані трохи не на половину села. Мовляв, «все путьом»: профоглядом охопили все село...
«Таке було давненько, — згадує головний лікар диспансеру Віктор Парамонов. — І винні у недобросовісному ставленні до своїх обов'язків медики без покарання не залишилися». Але проблема лікарського нехлюйства не щезла, і Віктор Володимирович переконаний: якщо самі медики так халатно ставляться до власного здоров'я, то хіба вони здатні опікуватися проблемами інших?
«Про що думають ці люди, коли роблять такі записи? Тому я закликаю лікарів і середніх медичних працівників, які теж проводять низку профілактичних заходів, не робити в медичних картках своїх пацієнтів тих записів, які не відповідають дійсності», — говорить Віктор Парамонов.
За його словами, наприкiнцi року деякі райони Черкаської області так завзято рапортують, аж лапті спадають, мовляв, трохи не 90 відсотків жіночого населення оглянули. А пізніше виявляється повна картина занедбаності раку з того ж таки району, де 40% — вже третя або й четверта стадія болячки, яку раніше можна було очима побачити або при допомозі примітивних інструментів за 2—3 хвилини визначити. Це говорить про те, твердить Віктор Володимирович, що людей або зовсім не оглядали, або непрофесійно це робили.
У жовтні цього року на Черкащині, у місті Шпола, пройшла виїзна обласна протиракова комісія, на якій ішлося, зокрема, про профілактичні онкопрофогляди серед медичних працівників, яких у Шевченковому краї працює більше 30 тисяч. У Шполі зібралися не випадково, бо ще два роки тому з профоглядами там був вкрай негативний стан. За що деякі лікарі тоді залишилися без своїх посад. Але тепер цей район у плані профоглядів є передовим і його досвід рекомендовано поширювати по інших регіонах області. Там створено таку систему, яка дозволяє проконтролювати фальсифікацію записів у медичних книжках.
— Коли ми готувалися до цієї комісії, то вибірково об'їхали ще 5 районів Черкаської області. Сказати, що там ця робота проводиться недостатньо — було б досить м'яко. Роботи — непочатий край, — стверджує головний лікар онкодиспансеру.
Після тієї виїзної протиракової комісії було прийнято рішення, обов'язкове для виконання, щоб до кінця цього року було все зроблено організаційно так, як це є у Шполі. І найголовнішим у цій роботі є порядність медичних працівників й достовірність записів у медичній картці.
У самому онкодиспансері був випадок, коли лікар на прохання своєї колеги, не оглянувши її, написав «здорова». Наступного дня про це стало відомо, і той лiкар одержав догану, а про таку «роботу» дізнався весь диспансер.
У нинішні часи, коли дошкуляють онкохвороби, а той самий туберкульоз став епідемією, останні три роки тільки в самому Черкаському онкологічному диспансері, де працює 600 чоловік, знаходять по одному — два випадки туберкульозу та раку на ранній стадії захворювання. Цих людей лікують, оздоровлюють, i все у них добре.
— Тож хай краще у нас не буде 90-відсоткова й формальна звітність по масових профоглядах, нехай ця цифра сягне тільки 30%, але ми будемо точно знати, що це чесно, професійно й діятимемо відповідно, — каже Віктор Парамонов.
Тут лікарі мають звертати увагу на хронічні хвороби, які вважаються передраковими, й тримати на контролі огляди таких людей. Та ж виразка шлунку, якщо її не лікувати, є прямим шляхом до раку. Й у таких ситуаціях хворі самі повинні проявляти ініціативу й відвідувати лікарів, люди повинні знати, що їх життя залежить і від них також.
На думку головного онколога Черкащини, радянська влада привчила наших людей до того, що їх тоді-то й там-то обов'язково огляне лікар, що їх запросять, а потім зберуть i відвезуть. А часи, каже Віктор Володимирович, інші, ніхто нікого особливо не запрошує. Вийшло так, що системи такої собі воєнізованої медицини вже немає, а тієї системи, коли населення, як на Заході, просто біжить до лікаря, ще немає. У нас культивується інше — наплювацьке ставлення до власного здоров'я, мовляв, переболить та й нічого не станеться. А з тих людей, які турбуються про себе й стараються відвідувати лікаря з профілактичними намірами, ще й посміюються: це ж треба, як себе любить!
— Треба займатися санітарною освітою нашого населення й пояснювати людям, що на профогляди потрібно ходити так, як по хліб до магазину. А не так, як одна пацієнтка зробила, коли їх з села привезли на профогляд, — пішла на базар, а не в поліклініку, — обурений Віктор Парамонов.
Черкаський обласний онкодиспансер, який Віктор Володимирович очолив у лютому 1998 року, він зумів перетворити на сучасний лікувальний заклад. Вже через два місяці після вступу на цю посаду невгамовний Парамонов почав будувати перехід між двома корпусами диспансеру, аби хворих в операційну й реанімацію не возили вулицею в мороз і дощ, як це було чотири роки підряд. Тоді він iз цим питанням звернувся в обласне управління охорони здоров'я й обласну раду.
Коли він став головним, то тієї зими в диспансері рвало тепломережу й у дворі били гейзери, як на Камчатці. Тому влітку Віктор Володимирович взявся ще й за це. З допомогою Черкаського будівельно-монтажного управління під керівництвом Володимира Кравченка з тепломережами справилися ще до холодів. До речі, тоді обласною адміністрацією керував у Черкасах Анатолій Даниленко, так вони із заступником Анатолієм Кузьмінським частенько навідувалися й цікавилися, як ідуть роботи. Того ж літа обласний військкомат допоміг диспансеру з дизельною установкою, й тепер тут не бояться непередбачуваних ситуацій з виключенням електрики.
Після цього головний лікар три роки опікувався реконструкцією поліклініки, яку було свого часу випадково збудовано на підземному озері. Тепер вона найкраща не тільки на Черкащині. Й тут добрих слів заслуговує управління капітального будівництва Черкаської обладміністрації, яке цим займалося безпосередньо.
Парамонов взяв під своє крило й обласне дитяче гематологічне відділення, яке було переведене саме в онкодиспансер. Там зуміли зробити євроремонт, i тепер хворі діти мають людські умови для лікування.
Уже цього року головний лікар зробив усе можливе, аби євроремонт пройшов і в реанімаційному відділенні, операційному блоці, рентгенвідділенні, утеплили гаражні блоки. Тепер у нього душа болить вже за нову задумку: в цьому році в онкодиспансері розпочато капітальний ремонт радіологічного відділення, а це 2000 квадратних метрів. Це найграндіозніший проект Віктора Парамонова і Черкаської обласної ради та державної адміністрації, котрі не шкодують коштів. Нинішні керівники області — Геннадій Капралов та Вадим Льошенко — тримають цю реконструкцію під своїм контролем постійно. Й не тільки це. Завдяки коштам області, зокрема чорнобильського управління, турботам нинішнього депутата Верховної ради Бориса Райкова й біганині самого головного лікаря в останні роки Черкаський онкодиспансер оснащено найсучаснішим обладнанням — тут є cучасний колоноскоп, рентгенапарат «Сіменс», два маммографи, апарат УЗД, японський фіброгастроскоп, гематологічний, біохімічний, імуноферментний аналізатори, два нові автомобілі.
Тепер головний лікар Черкаського онкологічного диспансеру задумав розжитися апаратурою цілодобового спостереження для реанімації, зробити ремонт ще й харчового блоку, де обладнання давно дихає на ладан. Роботи тут уже почалися, а закінчити їх Парамонов планує наступного року. Ще він збирається створити в онкодиспансері денний стаціонар, відділення пухлин голови, шиї, привести до ладу пральню.
Залишилось лише переконати черкащан, що профілактичний огляд у лікаря не можна підміняти походами на ринок чи «липовими» печатками. Якщо самі пацієнти будуть уважнішими до власного здоров'я, тоді й лікарі не розводитимуть руками, засвідчивши онкологічне захворювання в останній стадії.
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
