Не жити без жита

      Якщо звичайний білий хліб, хоч і дорогий, у магазинах можна придбати без проблем, із житніми паляницями пощастило менше. Справа в тому, що випікання хлібинок «Українського» із вмістом житнього борошна, тих самих, що їх із нетерпінням чекають у кожному селі (бо «чорний» хліб, як його називають у народі, надзвичайно смачний, а в райцентрах його досі пекти не навчилися...), невпинно зменшується через малі запаси житньої сировини. Продавці у хлібних магазинах зізнаються, що зараз сорти житніх хлібів, зокрема, «Українського» та «Бородинського», завозять меншими партіями, ніж раніше, тому в більшості магазинів увечері його придбати неможливо.

      Зменшення випічки паляниць, в які за рецептом слід докладати житнє борошно, пекарі пояснюють бажанням «розтягнути на довше» наявні запаси жита, оскільки пропозиція його як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках практично відсутня. До того ж кмітливі виробники починають збільшувати частку пшеничного борошна, замішуючи «Український» і економлячи таким чином житню сировину. Так, якщо, за стандартом, жито в «чорному» хлібі становить від 40 до 70 відсотків, то тепер, як зізнаються пекарі, подекуди знижено його вміст до 10 відсотків.

      Подібні проблеми із житом держава переживає вперше за роки незалежності, раніше нестачі у цій зерновій культурі ніколи не було. Потреба України в житі —  300 тисяч тонн зерна на рік. За словами генерального директора Української зернової асоціації Володимира Клименка, на сьогоднішній день зернотрейдери завезли близько 130 тисяч тонн, тобто половину від необхідного, при цьому максимально «підчистивши» житні запаси в колег по СНД — білорусів, росіян та казахів. Та й таку кількість довелося збирати по зернинці в буквальному розумінні. «Жито всюди в наявності в дуже малих кількостях, — розказав «УМ» Володимир Клименко. — Буквально по три-чотири вагони «смикаємо». Не знаємо, чи вдасться «насмикати» з країн по сусідству. А судном не завезеш, тому що везти немає звідки». Як пояснюють в УЗА, житом у світі не захоплюються, тому в традиційних для нас країн-експортерів збіжжя — Росії та Казахстану — його купити непросто. Єдиний сусід, який зараз найбільше виручає український пекарів, — Білорусь. Проте торгують сябри з нами не так житом у чистому вигляді, як житнім борошном.

      Зараз Україна розраховує поповнити житні запаси за рахунок країн Євросоюзу. «Ми знаємо, що жито в них непопулярне. Там тільки Німеччина їсть чорний хліб, Австрія трохи — і все», — додає Володимир Клименко, та все ж зазначає, що дипломатичними каналами трейдери будуть «проробляти Євросоюз», а раптом щось знайдеться. Форма співробітництва із ЄС поки що не розглядалася. Імовірно, це будуть товарні кредити, які Україна віддасть наступного року, адже особливих проблем із житом ми ніколи не мали, тільки цьогорічний неврожай «підкосив» основу фірмового «Українського». Не виключається також можливість дешевого грошового кредиту за лінією ЄБРР. У будь-якому випадку на вирішення житньої проблеми є принаймні два місяці. На стільки, за підрахунками Кабміну, Україні вистачить нинішніх житніх запасів. А там хто його знає, що буде. За оптимістичним прогнозом, з весни житній хліб подорожчає, а за песимістичним — узагалі зникне з прилавків.