Хмари не розстрілюють. Опозиціонери теж живі
Щоб не сказати — «це було жалюгідно», зауважмо, що рівно три роки тому в цей день на тоді ще не перебудованому майдані Незалежності в Києві зібралося також небагато людей, які почали мітинг-резонанс «касетного скандалу», що став фактично безстроковим, перерісши у наметове містечко акції «Україна без Кучми». Позавчора співкоординатор «УБК» (яка вважається такою, що ніби триває) Володимир Чемерис нагадав дуже правильні слова відомого в «безкучмістських» колах Михайла Свистовича: «Якщо ми й не врятуємо українську демократію, то врятуємо бодай її честь». Отак близько двохсот небайдужих осіб зійшлися в неділю на тому самому місці, що й на початку «УБК-2000», аби відзначити третю річницю ініціативи, яка була явно незайвою для української політики, бо таки розширила територію свободи принаймні в окремих умах, якщо не на сторінках газет та теле- й радіоканалах.